ТЕМАТИКА. Для того щоб зрозуміти значення пісні для наших предків, необхі­дно уявляти особливості їхнього життя. Сучасне життя — це життя ве­ликих міст, мегаполісів. Буття наших предків було тісно зв’язано з хліборобством. Це викликало потребу у створенні хліборобського ка­лендаря , свят та обрядів.

Поступово обставини змінювалися: Київська Русь була охрещена, відбувся перерозподіл соціальних ролей. Старі обряди, магічні цере­монії увійшли до календаря, асимілювались із хліборобськими обря­дами. Сільськогосподарський календар був риштуванням, до якого приєднувалися різноманітні акти релігійно-поетичного і громадсько­го життя.

Обряди, що супроводжували найвизначніші події в житті люди­ни , були тісно пов’ язані з річним циклом. Так, наприклад, у весільній обрядовості українців збереглося багато прадавніх елементів, які вже втратили свій первісний зміст, але вважаються необхідними атрибу­тами, тому виконуються бездоганною. Більшість весіль відбувалася в пору весняного та літнього сонцестояння, із впровадженням хрис­тиянства стали віддавати перевагу осені, тому що в цей час закінчу­валися літні роботи. Усі етапи весілля обов’язково супроводжували­ся піснею. З цього приводу М. Грушевський писав: «На всіх ступенях розвитку потреба щастя, блиску, могутності вимагає задоволення бо­дай у мрії. Тим здібніше задоволити сю жагу щось настільки об’єк­тивне, як пісня».

Коли сватання закінчувалося успішно, тобто дівчина давала зго­ду на шлюб, а батьки його благословляли, як правило, співали пісню, що підкреслювала добровільний і радісний характер договору між двома родинами:

Дай же, Боже, в добрий час,

Яку людей, так і в нас,

В щасливую годину

Звеселити родину,

Звеселися, родино.

Щоб нам жито родило,

Ой як жито, так й овес,

Звеселися, рід увесь!..

Під час весілля подруги молодої співали пісні на тему розлуки молодої з родиною. Та й це зрозуміло. Дівчина залишала своїх батьків, для яких вона була одною-єдиною любою доченькою, й пе­реходила до родини чоловіка. Невідомо, яким буде це життя:

Загриміли ковані вози на дворі, Заплакала Марусина мати в коморі. — Не плач, моя матусенько, за мною. Не заберу всього добра з собою:

Лишаю ті слідоньки на дворі,

Дрібнії слізоньки на столі.

Народження дитини також супроводжувалося відповідними об­рядами, замовляннями, піснями. Мета їх була також суто практич­ною — задовольнити вищу силу, щоб дала щастя, здоров’я, силу новонародженому. Із прийняттям християнства немовля обов’язко­во хрестили. Названі батьки під час обряду співали пісні, в яких величали дитину й мати, бажали їм доброго здоров’я й щасливої долі:

Дай їм, Боже, здоров’ячко

Моїм божатам прожити.

Мені, Бог, дай здоров’я

Того віку дочекати,

Як будуть ся віддавати,

Щоб їм віночка ізвити.

Словами пісні не тільки зустрічали людину в цьому світі, але й проводжали в світ інший. Наші предки традиційно, висловлюючи шану до померлого, влаштовували тризну. Під час тризни відбува­лися бойові ігри та змагання, які мали продемонструвати перемогу життя над смертю.

Одним з обов’язкових елементів похоронного обряду був похо­ронний плач і жалоба, які потім повторювались при поминках. Плачі та голосіння виголошувалися звичайно найближчими родичами померлого, як правило, жінками:

Дитятко моє, любе та миле,

Куди ти убираєшся?

Відкіля тебе визирати,

Відкіля тебе виглядати?

Отже, тематика родинно-побутових пісень була зумовлена самим людським життям. Пісня була своєрідним втіленням різноманіт­них людських почуттів: радості під час весілля; тривоги за долю новонародженого; жалю за померлим. На жаль, сьогодні ми спосте­
рігаємо занепад народної творчості: народні пісні співають все менше і менше, а нові майже не створюють. Це знекровлює, спустошує наші душі, тому так важливо оберігати перлини народної мудрості й по­чуттів, які,