Тема жіночої долі у поезії М. Некрасова .  У його віршах — така правда життя, що іноді вона наскрізь пронизує душу своєю безвихіддю і безнадією. Смуток і журба звучать і в кожному рядку його славнозвісної «Трійки»

Чом ти пильно зориш на дорогу,

Без веселих подружок стоїш?

Мабуть, серце здіймає тривогу —

І лице спалахнуло ясніш.

Трійка у вірші Некрасова — це образ щастя. Воно таке манливе і водночас нездійсненне для бідної дівчини, нехай навіть Бог дав їй вроду, розум та інші чесноти. Її бідність, її соціальний стан не дають жодних шансів ухопити, як жар-птицю, своє щастя — наздогнати трійку. Хіба що кинути лукавий погляд із-під вигнутих брівок на молодого корнета, що мчить трійкою:

І чому поспішаєш хапливо,

Хочеш трійку догнати мерщій?..

Щоб на тебе, струнку і вродливу,

Задивився корнет молодий.

Від першої частини вірша, у якій юна красуня з надією і оптимізмом дивиться на трійку, що мчить мимо, поет переходить до розповіді про майбутнє дівчини. А воно, за Некрасовим, позбавлене добрих сподівань і зображується у похмурих тонах.

Дівоча врода, яка легко «старика підіб’є на дарунки, кине в серце юнацьке любов», насправді дістанеться брутальному мужикові без пуття, не здатному на ніжні почуття. Де й дінеться дівоча врода і привабливість:

Одцвітеш від важкої роботи

Ти, не встигши розквітнуть, за мить,

І поринеш ти в сон і турботи,

Будеш няньчити, їсти й робить.

І це ще не всі жахи бідняцького подружнього життя. Чоловік-п’яниця буде Іїити, а свекруха повсякчас шпинятиме, турбота про дітей забере рештки рум’янцю і вроди…

Але чому так світло і красиво звучать слова некрасівського вірша? Можливо тому, що переважає перша частина, сповнена надій і сподівань молодої вродливої шкунки. Те, що пророкує дівчині поет у другій частині, буде потім. А поки що б’ється серце дівоче, пульсує молода кров і так хочеться підкорити серце корнета і, зрештою, наздогнати трійку. Завжди є надія на кращу долю, адже надії, а з Ними найпотаємніші мрії, інколи збуваються. Тим і прекрасна юність, що живе надіями і сподіваннями.

Некрасов з неприхованою симпатією ставиться до своєї ліричної героїні. Він н побить по-батьківськи, описуючи її вроду і найтонші порухи душі. Він по батьківськи сумує, розмірковуючи над тим, що на бідну дівчину чекає в майбутньому. Поступово змінюється його поетична палітра: від світлих кольорів — до сірих і похмурих.

І в лиці твоїм, повнім горіння

І життя, — миттю з’явиться жах,

Вічний вираз тупого терпіння,

І безглуздий, страшний переляк.

Так, сумну картину майбутнього намалював своїй героїні поет. Він добре знав, про що писав. Адже Некрасов був співцем пригнобленого народу, одним із справжніх знавців жіночої долі. Звідси смуток, журба і туга у його славнозвісній «Трійці».