Тема морального обов’язку. Якось Фрідріх Шиллер сказав, що знає, як уберегти людей від падіння. Для цього, за його думкою, треба закрити своє серце для слабкості. Глибина цього вислову стає більш прозо­рою, коли вдивляєшся в постать німецького поета-романтика Фрідріха Шиллера. Цей видатний гуманіст багато замислю­вався над питанням сенсу людського життя. Сучасники Шиллера повністю втратили щирість у стосунках з ближнім і жили вже не за вірою, а за розрахунком, вбачаючи в людях не друзів, а майже ворогів. Шиллер був проти розквіту такого кричущого індивідуалізму та зневіри.

“Розбійники” є найпершою драмою Шиллера. Юному генієві вдалося створити дуже цікавий твір, який і сьогодні має актуальне звучання. У драмі показано протистояння синів графа Моора — Франца і Карла, які виступають носіями двох діаметрально протилежних світоглядів. Карл — втілен­ня романтичного світосприймання. Він ненавидить убозтво навколишнього життя і з огидою та презирством ставиться до лицемірів, які улесливо підкоряються могутнім волода­рям, водночас утискуючи бідних людей. Карл не хоче жити за законами, хитро користуючись якими, пройдисвіти та лихварі живуть так добре. Карл Моор каже так: “Закон примушує плазувати слимаком те, що повинно літати ор­лом”. Але ж у глибині душі юнак залишається доброю і чистою людиною. Дізнавшись про те, що граф Моор поз­бавляє його батьківського спадку, Карл впадає у відчай, а цю особисту образу сприймає як черговий прояв загальної не­справедливості. Отже, юнак йде із суспільства: він ховаєть­ся у Богемському лісі і стає на чолі розбійників. Карл Моор, графський син, грабує багатіїв та вельмож і допомагає гна­ним і знедоленим. Поведінка юнака нагадує героїв народних балад по благородних розбійників.

Франц Моор, брат Карла, дотримується інших життєвих принципів. Шиллер змальовує досить неприємну постать егої­ста, циніка, який позбавлений честі та сумління. Саме Франц спричинив до того, що батько залишив Карла без спадку, зганьбивши брата перед старим графом. Крім того, Франц хоче одружитися з Амалією — нареченою Карла. Метою життя Франца є задоволення власних бажань. Ця людина вважає, що честь та сумління подібні виключно простолюду. Франц Моор прагне грошей і влади, вважаючи, що немає перешкоди, яка б завадила йому досягти мети. Ця поведінка є ганебною. Навіть рідного батька Франц згодом прирікає на голодну смерть. Але ж світ доволі справедливий: Франца починають переслідувати моторошні видіння, які можна вважати роз­платою за жорстокість та злочини. Мабуть, не треба було Францеві колись вихвалятися, кажучи: “Блідість злиднів і рабського страху — ось кольори мого герба”. Франц Моор неспроможний подолати докорів сумління. Жахаючись неми­нучої кари, він накладає на себе руки. Може здатися, що жит­тєва філософія його антипода — Карла — перемогла. Але це не зовсім так.

У фіналі драми Карла Моора охоплюють важкі сумніви. Він задається питанням, чи вірний шлях йому прийшлося обрати? Карл розуміє, що схибив. За свої благородні злочини йому доводиться розплатитися смертю батька та Амалії. Зго­дом розбійник дістає висновку, що високої помсти і благород­ного вбивства у світі не існує. Нарешті він бачить, що розбій­ники теж є користолюбними та жорстокими. Карл Моор ви­рішує добровільно здатися властям.

Фрідріх Шиллер зобразив суперечності між двома братами та між Карлом і законом, щоб порушити хвилююче питання: якщо проти насильства боротися шляхом насильства, то чи й самий благородний месник не зробиться злочинцем? Автор доводить, що розплата неминуча для кожного, хто порушив неписані моральні закони, і мотиви злочину тут не мають ніякого значення. У драмі “Розбійники” Шиллер продемонст­рував різку суперечність між невід’ємним правом кожної людини на протест та злочинним змістом будь-якого на­сильницького протесту. Це протиріччя є справжньою траге­дією багатьох думаючих людей. На думку Фрідріха Шиллера, у реальному житті це протиріччя не вирішене.