«Міст Мірабо» тема кохання і вічності у вірші Гійома Аполлінера . Гійом Аполлінер чи не найоригінатьніший із модерністських поетів початку XX століття. І річ не тільки в оригінальності зовнішньої форми, вона слугує лишедля того, шоб точніше висловити почуття, дати зрозуміти ритміку образів, най тонші нюанси теми, її багатство й неосяжність.

«Міст Мірабо» це вірш і про час, і про життя, і про кохання. Це вірш.  Міст Мірабо — це символ зв’язку— між берегами річки, між людьми:

Рука в руці постіймо очі в очі

Під мостом рук.

«Міст Мірабо» тема кохання і вічності у вірші Гійома Аполлінера . Вірш сповнений символів. Один із них — це вода. «Струмує Сена» — «любов- біжить» — «вода тече хлюпоче» — «любов сплива» — «лише любов і знову не прилине». Через цей образ-символ автор розповів цілу історію кохання — її початок, розвиток — «журба і втіха крутнява шалена» — і кінець. Свідок його — час. шо плине невмолимо. Час відміряє години вічності, і лише кохання допомагає нагадати: «Минають дні. а я ще є». Не випадково саме ці слова є рефреном:

Хай б’є годинник ніч настає

Минають дні а я ще є

Слова можуть бути витлумачені як у прямому значенні, так і як обраі. «Ніч настає» — ніч смерті, тому так солодко і втішно думати: «а я ще є». Тому ліричний герой вірша наче внутрішньо готовий до того, шо «любов сплива, як вода бігуча». Бо кохання, як час, плине незворотньо. І з цим теж необхідно примиритися. Єдине, що допомагає це зрозуміти, — кохання. Воно примирює з тим, що ми не вічні. Воно допомагає радіти кожному дню, тому, шо дні минають, а ми «ще є». Так перетинаються теми кохання і часу, а відтак кохання і вічності. Це все можна прочитати не тільки у рядках вірша, а й у самій інтонації, в ритмі. Крім того, Аполлінер створює багатий на нюанси підтекст. Усе це допомагає зрозуміти багатство образної системи, настрій вірша. Поет використовує звукопис, який маіістерно передано навіть у перекладі. Звукові образи плюскоту і шепоту води створюють алітерації «чи» — «гл» — «сп» — «чт» — «хч». І цей образ текучої води асоціюється й з плином часу, який ніхто не почує, і з коханням, що як вода:

Так і любов

Біжить у тебе в мене

Засобами модернізму Гійом Аполлінер передав усе багатство людських почуттів, що пов’язане з коханням. Любов — мірило життя, мірило самої вічності. Про це розповів нам дивний талановитий поет, без якого неможливо уявити світову поезію.