ТАЄМНИЦІ ЩАСЛИВОЇ РОДИНИ. Рано чи пізно кожен із нас створить сім’ю. Уже зараз починаєш задумуватися: у чому полягає таємниця сімейного щастя? Кожен знаходить свою відповідь залежно від уподобань, вдачі, способу життя. Однак існують родинні цінності, які зрозумілі всім без ви­нятку.

По-перше, у щасливій родині панують взаєморозуміння і взаємо­повага. Люди обирають собі супутника чи супутницю життя не тільки за вроду і талант, тут велике значення має спільність поглядів на принципові життєві питання, схожість звичок тощо.

Недарма існує вислів «друга половина»: найдорожча людина з тобою завжди нерозлучна. Тож як цією половиною може бути люди­на, яка не згодна з тобою, не цінує і не поважає твоїх уподобань і захоплень?

Проте слід пам’ятати: не треба вимагати від другої половини пов­ного «розчинення» в тобі. У кожного члена сімейної пари має зали­шатися власний «простір», свобода дій.

Існує вислів, що життя вдвох — не соло, а симфонія. Тож не треба перекладати всю відповідальність, зокрема, за розвиток сто­сунків на супутника. Знаємо багато прикладів (як із життя, так і з книжок та фільмів), коли родина розпадалася через небажання од­ного партнера порозумітися з іншим, через прагнення нав’язати свою лінію поведінки, мовляв, я поводжуся, як хочу, а ти пристосо­вуйся. Не хочеш?! Ну то прощавай! Ця тактика безперспективна й ні до чого, крім розлучення, не призводить. Тільки в «симфонії», коли задля коханої людини йдеш на поступки, а вона, у свою чергу, робить все для тебе, можливе родинне щастя.

Щастя родини багато в чому залежить від стосунків старшого покоління з молодшим. Не секрет, що сину чи дочці не можна за­надто потурати, виконуючи всі забаганки. Не можна й без кінця, удаючи із себе верховного суддю, постійно карати й повчати дити­ну. Мені здається, правильна тактика — виховувати її в межах чітко окреслених правил, іноді проявляючи суворість. Секрет спілкуван­ня з дітьми — не перегинати палицю ні в бік постійних пестощів, ні в бік нескінченних покарань. Ваша кровинка повинна знати, що її люблять.

Тема виховання дітей є центральною у творчості багатьох вітчиз­няних письменників. Згадаємо показову з цього погляду п’єсу ук­раїнського драматурга Олексія Коломійця «Дикий Ангел». Голов­ний герой — Платон Ангел — людина сувора, безапеляційна й без-компромісна. Він завжди відверто говорить кожному правду, не при­ховує свого ставлення, указує на недоліки. За це його й називають «диким». При цьому, поводячись так, своїм дітям він бажає тіль­ки найкращого. І саме такий підхід до їх виховання дає позитивні результати: спочатку сини й донька йдуть проти волі батька, та потім розуміють, що саме його суворість зробила їх справжніми людь­ми — відповідальними, чесними, працьовитими. Молодше поко­ління відчуло, що за безкомпромісністю приховувалася батьків­ська любов.

Звичайно, розуміння, терпіння та любов до кожного із членів сім’ї — не всі складники родинного щастя, але, на мою думку, найголовніші. На цю тему можна говорити дуже багато, та все ж я вважаю, що саме ці три чинники є головними для життя у злагоді. І якщо ви вже відчуваєте сили й бажання постійно удосконалювати сімейні стосунки, значить, ви готові до створення справді дружної та міцної родини.