Танець вогню. День народження мого брата припадає на початок вересня. Ми маємо родинну традицію — щороку святкуємо цей день за містом. У студентські роки мої батьки дуже любили туристичні походи, батько навіть займався альпінізмом. Тому й досі щоосені ми беремо намети і вирушаємо у передмістя Харкова на вихідні. Це одні з найкраших днів року: спілкування з природою, близькі, друзі моїх батьків, що розповідають цікаві історії про свої мандрівки, — усе це робить відпочинок просто незабутнім. Центром цієї традиції завжди стає вогнище. Саме біля нього лунають найцікавіші розповіді, пісні під гітару, теплі привітання братові.

Цього року ми теж вирушили у похід із наметами, але напередодні були сильні дощі, тож коли ми прибули на місце нашого щорічного табору, я дуже хвилювався — невже цього року не вдасться розвести вогнище, яке я так люблю? Але

недарма мій батько — досвідчений турист! Йому вдалося знайти сухий хмиз і розпалити вогнише, великі полінця спочатку обсушували поруч із вогнем, а вже потім складали в багаття.

Слухаючи гихі розмови, заворожений звуками гітари, я спостерігав за вогнем. Недарма кажуть, що людина може нескінченно дивитись на вогонь і воду. Полінця потріскували, іскри здіймалися догори і відлітали просто у зоряне небо. Спочатку мені уявлялось, що це маленькі вогняні метелики кружляють. Потім я подумав, що іскри схожі на сніжинки, — отаке парадоксальне порівняння. А може, ще на зірки, — так, вогняні зірки, червоні та гарячі, що летять угору до небесних зірок, холодних та далеких. Полум’я рухалось. І я подумав, що це не просто хаотичний рух, як може здатися на перший погляд, це справжній танець вогню! Стихія, непідвладна розумінню, але сповнена такої внутрішньої гармонії… Роззир-нувшись навколо, я побачив, що і дерева танцюють, підкорені подувам вітерцю, танцює осіння пожухла грава, танцюють хмари, танцює звук.

Тоді, спостерігаючи за вогнищем, я вирішив обов’язково написати про танець вогню чи створити малюнок… Але вже вдома, сидячи над чистим аркушем паперу, я зрозумів, що це поки що непідвладна мені тема. Але я щасливий, шо зміг побачити цс, зрозуміти і відчути — стати частиною танцю, який захопив весь за-гадковий і прекрасний навколишній світ.