СВІТ ДИТИНСТВА. Чому відбувається так, що дорослі та діти не розуміють один од­ного? Два різних світи? Два різних світосприйняття? Є. Гуцало в опо­віданні «Олень-Август» спробував дати свою відповідь на це складне питання. Можна не погодитися з письменником, але, на мою думку, доля правди в його словах все ж таки є.

Герой оповідання — школяр Женя, який, подорожуючи після школи, побачив зйомку художнього фільму. Побачене розчарувало хлопчика. Він звик до того, що фільми — це пригоди, стрілянина, несподівані зустрічі. А тут прості люди, якісь черги — незрозуміло що. Крім того, Женя не відразу зрозумів, хто є головним. На його погляд, керував процесом оператор, який переміщався разом із ка­мерою на спеціальному візку. Хлопчик не міг уявити, що головним виявиться режисер на прізвище Альтов.

Режисеру не сподобалося, що хлопець підійшов надто близько і заважає процесу зйомки. Спочатку він розсердився на розумника, який посмів заважати. Режисер знав, що людям кінострічка сама по собі може бути нецікавою, але інтерес становив процес знімання.

Так відбулося знайомство школяра Жені та режисера Альтова. Не усвідомлюючи своїх душевних поривів, останній запросив хлоп­ця на автомобільну прогулянку. Чомусь він хотів вразити цього школяра, щоб той потім із захопленням розповідав своїм друзям про побачене. Більше того, режисер запропонував Жені знятися у новому фільмі. Режисер і не хотів знімати новий фільм, не було у нього ніяких планів, але тут чомусь він повів себе зовсім як малень­кий хлопчик. Йому хотілося бути цікавим, щоб усі ним захоплюва­лись. Так часто роблять хлопчики, вихваляючись з-поміж друзів новою іграшкою або чимось іншим.

Режисер почав навіть вигадувати новий сценарій. За його заду­мом у фільмі «Олень-Август» розповідалося б про золотошукачів, які заблукали в тайзі. їх усіх врятував хлопчик, син одного золото­шукача на ім’я Олень-Август, який потай від дорослих приєднався до експедиції. Справжнє ім’я хлопчика було Август, але дорослі, зна­ючи його інтерес до оленів, додали до імені другу частину.

Почувши це, Женя відразу уявив себе головним героєм. І тут несподівано йому привиділося багато-багато оленів: «Вони йшли між високих похмурих дерев, поколихуючи гіллястими рогами. Олені ступали повільно, і очі в них були замріяні, як у людей». Мабуть, в цей момент такі ж замріяні очі були в самого Жені. Вражений виді­нням, хлопчик відразу спитав у Альтова, чи не побачив і він оленів.

Режисер відчув себе роздратованим. Ще мить тому він хотів зро­бити цьому школяреві приємне, але тепер відчував тільки роздрату­вання. Чому?

На мій погляд, дорослий зрозумів, наскільки обдарованим був цей маленький хлопчик. Він звик ставитися до кіномистецтва як до ремесла, що приносить прибуток. Альтов згасив у собі той вог­ник уяви, який тільки розгорався в душі Жені. Це була звичайні­сінька заздрість: «Він уже й зараз бачить світ інакше, ніж інші, для нього по пустиреві ходять олені…».

Я не знаю, який життєвий шлях обере для себе Женя. Але ду­маю, що він ніколи не стане таким, як Альтов. Справжні митці схожі на дітей. Вони фантазують, створюють щось нове. Кожна зви­чайнісінька річ здається їм надзвичайною. Такою ж силою уяви володіють і діти. Можливо, саме тому не всі дорослі розуміють дітей.