Спільні образи і мотиви. Тарас Шевченко був людиною обізнаною. Він цікавив­ся творчістю письменників світової літератури. Формування його ідеалів як митця і поета, суспільного діяча пов’язане з передовою філософською думкою Європи.

Шевченко знав і любив творчість Шіллера, бо сприймав як близьку за духом і загальною спрямованістю. Поезію Шіллера Тарас Шевченко читав у перекладах давнього дру­га І. Гербеля. Його збірка «Відгомін», що містила двадцять три переклади ліричних творів німецького поета, була у власній бібліотеці Тараса Шевченка.

Серед характерних спільних тем двох поетів на перший план виступає тема боротьби народів проти соціального і на­ціонального рабства. Саме ця тема була живлющим дже­релом поетичного натхнення і Шіллера, і Шевченка.

Німецький поет вважав, що в основу всього Всесвіту закладена радість. Якщо багатство роз’єднує людей, то радість, тобто любов, милосердя, об’єднує їх. Адже всі люди – діти однієї матінки Природи.

Будь твердим в лиху годину,

Поміч скривдженим давай,

Всюди правду знай єдину,

Зроду клятви не ламай, – ці рядки з поезії «До радості» написані у вигляді урочис­тої оди з хором і виражають почуття багатьох людей.

Великий Кобзар українського народу у своїх віршах і по­емах теж звертався до теми визволення з рабства своєї неньки-України:

… на оновленій землі

Врага не буде, супостата.

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

За своєрідністю трактування історичних подій, услав­ленням боротьби за свободу пригніченого народу в одному ряду з драмою «Вільгельм Телль» Фрідріха Шіллера стоїть поема Тараса Шевченка «Гайдамаки».

Визвольний пафос ранніх шіллерівських п’єс стимулю­вав творчість багатьох романтиків, а образ Карла Моора знаходив відгуки в багатьох подібних романтичних обра­зах. «Розбійники» – перша драма Шіллера, проте вона досі залишається найзнанішим його твором. Карл, головний герой п’єси, – людина енергійна і розумна. Його улюбле­ний письменник – Плутарх, відомий автор героїчних біо­графій людей античності. Залишившись без засобів до існування, викинутий із суспільства і полишений рідни­ми, він очолив ватагу розбійників. Карл оголошує війну суспільству, де віднині для нього немає місця: «Мій дух прагне подвигів, душа – свободи». Карл Моор і Шевчен­ківський Варнак – образи, підказані письменникам самим життям.

Однією з перших поряд із згаданими темами ввійшла в поезію Ф. Шіллера і Т. Шевченка тема знівеченої- жіно­чої долі, гіркої материнської любові.

Шевченкова «Катерина» – тематична паралель до «Дітовбивці» німецького поета. Зі щирим співчуттям ма­люють поети своїх героїнь, які пристрасно покохали, яких одурили і які потім тяжко страждали.

Так, Катерина не вміє та і не може простити зраду ко­ханого. Вона втілює образ матері люблячої і ніжної, тому і не вбиває, як шіллерівська героїня, своєї дитини, а поз­бавляє життя себе. «Дітовбивця» не прощає зради кохано­му і гордо, без сліз іде на плаху.

Але Шевченкова Катерина, обдурена і зганьблена «мос­калем», символізує долю України. Катерина полишає сво­го сина, який потім має помститися за свою матір.

Попід горою яром-долом,

Мов ті діди високо,

Дуби з Гетьманщини стоять,

В яру гребельки, верби в ряд,

Ставок під кригою в неволі.

Обидва поети – це дві яскраві творчі індивідуальності, сини своєї епохи, які нерідко використовували однакові засоби відтворення дійсності. Але якщо Шевченко закли­кав до відкритого протесту, до справжньої боротьби із па­нами та поневолювачами, то Шіллер вважав, що тільки мистецтво може бути головним рушієм змін у світі на кра­ще. Людина, яка стає гармонійно розвиненою, не буде ви­ступати в ролі поневолювача чи скривджувати іншу лю­дину.