Казки у творчій спадщині В. Симоненка. (Василь Симоненко народився на Полтавщині. Він з дитинства полюбив чарівний світ народних казок. Коли став зрілим поетом, написав свої літературні казки «Подорож у країну Навпаки» та «Цар Плаксій та Лоскотон».)

Цареве сімейство сльозопивців. (У країні Сльозолий правив цар Плаксій. Він мав трьох дочок і трьох синів. Його діти весь час ревли і голосили. Тож цар Плаксій видав указ:

«Хай із ними день при дні Плачуть всі в країні діти, Бо сміятись і радіти У моєму царстві — ні! Хто всміхнеться, — в часі тім Я його негайно з’їм!».

Цар Плаксій любив, коли плакали діти, бо «любив їх сльози пити». Однак і в найтемнішому царстві тирана неодмінно знайдеться людина, яка непідвладна жорстокій тиранії.)

Дядько Лоскотон — світлий промінчик у царстві сліз. (Добрий дядько Лоскотон зневажав закони Плаксія. Він щоночі приходив до бідняцьких осель, щоб розвеселити малечу. Він розносив сміх у своїй розмальованій торбинці. Цар давно хотів спіймати Лоскотона, та люди стояли горою за свого улюбленця. Однак після тривалого переслідування гвардійцям царя вдалося схопити Лоскотона і посадити за ґрати. З цієї нагоди Плаксій влаштував у палаці гучне весілля своєї старшої доньки. Обурений арештом народ визволив свого веселого улюбленця. Лоскотон насмішив до смерті царя, а його родину примусив утекти світ за очі.)

Сміється щасливий народ де були сльози, там дзвенить щасливий сміх. (Добро перемогло зло. Щасливий народ зазвичай сміється, а не плаче. Так має бути завжди.)