Слова та емоції. Я помічаю, що кожне слово несе в собі не стільки зміст, скільки своєрідну картинку, яка постає у нас перед очима, коли ми вимовляємо це слово. Напри­клад, слово «зима» відразу змушує людину відчути холод, а слово «літо», навпа­ки, розслабляє, гріє, викликає радість. Звідси я зробив висновок, що всі слова, які ми промовляємо, змінюють настрій та впливають на емоції людей. Якось я про­вів експеримент на сусідських дітях: посадив їх на диван та попросив просто слу­хати та сприймати слова, які я називатиму.

Спочатку я називав хороші, добрі слова і словосполучення: «веселка», «ромаш­ка», «посмішка», «плюшевий ведмедик», «день народження», «щастя», «сонце», «торт». Після цього я попросив їх розповісти, як вони почуваються. Всі діти сказа­ли, що уявили все це, і настрій у них покращився.

Тоді я провів другу частину експерименту, називаючи слова і словосполучен­ня: «дощ», «проблема», «ремінь», «розбита ваза», «злість», «сльози», «чудовисько». Це викликало несподівану образу в дітей, наче я поводився з ними погано. Вони сказали, що більше не хочуть грати в цю гру, тому що вона псує їм настрій. Аби розвеселити їх, мені знову довелося змінити тему та почати розмовляти з ними добрими, хорошими словами. Після цього я зміг вже зробити й певні висновки.

Якщо людина часто думає про хороше, промовляє хороші, добрі слова, спіл­куючись із іншими, її настрій постійно покращується, принаймні не псується. Це нідбувається тому, що за допомогою слів людина постійно відновлює свою ра- ність, слово за словом наповнюючи себе позитивними образами. І навпаки, якщо людина багато свариться та використовує брудні слова, її настрій та емоції не за­лишають зовсім ніякої надії та світла. Така людина сама собі постійно псує на­стрій, оточуючи себе негативними образами. І є ще третій варіант: коли людина постійно нарікає, помічаючи навколо себе лише дрібні побутові речі та прикрі по­дії. У цьому випадку весь внутрішній світ людини починає складатися з предметів побуту, дрібних почуттів та вражень. Це типово для деяких літніх людей і означає, то людина вже більше не мислить широко, вона не розвивається.

Виявляється, що навіть з егоїстичної точки зору вигідно бути оптимістами — це гарантує максимум гарного настрою та позитивних емоцій.

Ще один наслідок мого експерименту. Вважаю, за мовленням людини можна судити про її внутрішній світ та емоції. Якщо мова в людини неграмотна та груба, це може означати, що вона не розвинута, не культурна, і власна мова спрощує її ще більше. Якщо мовлення надто швидке, людина не встигає все вимовити, пли­гає зі слова на слово — то, мабуть, вона і живе так, надто поспішаючи, не ціную­чи слова та не намагаючись розібратися у своєму внутрішньому світі. І так можна спостерігати за будь-якою людиною та робити певні висновки.

Я вважаю, людям слід звертати на все це увагу, вибираючи компанію для спіл­кування. Якщо людина хоче жити у світі щастя та радощів, їй не слід витрачати час на тих, хто робить усе, аби зіпсувати настрій собі та іншим. Мені хочеться, щоб серед моїх друзів панували гарний настрій, посмішки, радощі…