СКАРБ

Був у заможних батьків єдиний син Павлусь. Дуже вони пестили його. Особливо мати. Нікуди його не пускала, всіляко догоджала.

<…> Кажу ж вам, що й між матерями навдивовижу була мати.

Доріс Павлусь до парубка. Так його вигнало та розперло, такий став гладкий та опецькуватий. <…>

Не пускає сина мати на вечорниці, обіцяє знайти йому наречену.

Одного разу вночі Павлусь розвередувавсь і просив негайно зна­йти меду. Мати бігала селом, насилу знайшла мед, але через це за­хворіла й померла. Невдовзі й батько помирає. Залишився хлопець сиротою.

<…> Правду казала мати: «Як Бог милосердний пошле йому щастя, то без батька і без матері житиме ще лучче, як за їх». <…>

У покійників жили наймит і наймичка. Перед своєю смертю мати Павлуся їх оженила та наказала доглядати сина. Жилося па­рубку дуже добре. <…> Тільки йому й роботи, що цілісінький день їсть та спить. <…>

Одного разу на Зелені свята парубки зібралися шукати скарб, думали взяти на щастя Павла Лежня. Але він сказав, що Бог сам йому скарб у вікно вкине. Нічого не знайшли хлопці в лісі, окрім мертвого хорта. Вирішили пожартувати та вкинути його у вікно Павлові.

Дивним чином це і виявився скарб. По всій хаті розсипалися дукати.

<…> Щаслива нитка до смерті не вірвалась Павлусеві. <…> Знайшлась йому дружина працьовита, народилися гарні діточки, сам дожив до білого волосся.

Щастя розуміють люди по-різному.

<…> Зовуть щасливими і тих, що увесь свій вік нічого не дба­ють, як мій Павлусь. <…>

Тільки це через заздрість. Бо ніхто не схотів би опинитися на його місці.Українська література