Сирвенти Бертрана де Борна. Бертран де Борн був трубадуром. Його поетична спадщина — 48 пісень. Біль­шість із них — сирвенти на політичну тематику, які оспівують війну як єдину гід­ну лицаря справу. Радість від кохання де Борну замінює радість від бою. Навіть у канцонах, присвячених Дамі, Бертран незмінно звертається до питань честі та шитяш. Його твори емоційні, навіть дешо саркастичні.

Сирвента «Люблю травневий світлий час» є характерною для творчої манери поета. У цьому творі радість від споглядання картини природи порівнюється з ра­дістю від споглядання військового табору перед боєм, а культ Прекрасної Дами щмінено культом війни.

Поет доводить, що війна прекрасна. Навіть картини смерті у поета — пре­красні, принаймні, йому вони здаються саме такими (переклад М. Терещенка): «Мене сп’яняє блиск мечів»; «Приємно бачить між мерців / Шмати подер­тих прапорів». Досить сумнівна краса, як на погляд нашого Сучасника, але для де Борна, який у висновку, традиційному для сирвенти, запевняє, що життя своє він присвятив війні і готовий будь-якої миті їй послужити, нічого прекраснішо­го за війну немає.

Замість Прекрасної Дами поет оспівує воїна, що «першим кинувшись у бій, / Летить безстрашно на коні, / Запалює загін весь свій / Відвагою п’янкою» і ризи­кує головою. Саме йому де Борн складає «свій кращий спів». Почуття бадьорості і радості, які викликає в нього картина природи, переходять у справжній захват від картин військових дій. Закінчується твір побажанням, щоб їх завжди вів у бій Рі- чард Левове Серце («Так-і-ні» — так називав свого сюзерена Бертран).

Важко нам, сучасним читачам, які знають історію людства і розуміють, що ві­йна — це передусім руїна і смерть, погодитися з Бертраном де Борном. Але не слід забувати, що ця людина жила у дуже віддаленому від нас часі, коли війна була бу­денним явищем і засобом вирішувати майже всі проблеми: політичні, економічні, міжособистісні. Хай там що, але любов до війни допомогла розкритися таланту цікавого поета Бертрана де Борна.