План

І. Найблагородніші пориви.

II. Вічне і прекрасне почуття.

1. Справжні дива.

2. Роботи митців.

3. Трагічне кохання І. Франка.

4. Взаємна любов, що обернулася трагедією.

III. Кохання — це велика сила.

Що таке кохання? «Так ніхто не кохав…» — погоджуємося ми знову зі словами В. Сосюри, коли душа співає, коли радієш сонцю, коли серце хоче вирватись з грудей. Це прийшло кохання. Кохання — це почуття прихильності, сердечності до особи протилежної статі. Воно неждано вривається, наче вихор, в наше життя й підхоплює на свої крила. Ми не відчуваємо землі під собою, нам посміхаються зорі. Може, це і є те найблагородніше почуття, яке робить людину людиною? Кохання робить нас добрими і лагідними, чуйними і чистими. Здається, що саме воно є рушієм життя, бо всі безумства і всі благородні пориви звершуються людиною в пориві кохання.

Сила цього почуття така велика, що може творити справжні дива… Любов вела дорогами морозного Сибіру жінок декабристів, іменами коханих називали зірки, острови. Кожного митця надихало кохання. З-під пера майстрів слова виходили у світ шедеври художньої літератури. А імена деяких літературних героїв стали не просто символами, а перетворилися на уособлення самого кохання: Ромео і Джульєтта, Тристан та Ізольда, Майстер і Маргарита.

Художники своє кохання передавали за допомогою пензля. Композитори присвячували геніальні твори своїм музам. Кожен митець намагається увічнити своє кохання. І, мабуть, це правильно. Невідомо, чи існував би без кохання рід людський. Напевне, що ні. Людство перетворилося б на купку бездушних істот, не здатних на сильні почуття

«Є в коханні і будні, і свята», — пише В. Симоненко. І як не погодитися з його словами? Тричі «являлася любов», «тричі в руці від раю ключ держала», тричі втрачав надію на щастя І. Франко. Трагічне кохання завдало його романтичній і вразливій душі страждання. Свій біль він виклав на папері, порівнюючи кохання зі зів’ялим листям. Так світ познайомився зі збіркою «Зів’яле листя».

Така чарівна мелодія кохання розцвіла в серці Мавки, героїні твору Лесі Українки «Лісова пісня», яка теж зазнала страждань. Під впливом світлого почуття розпускається «цвіт душі» Лукаша. Доля обдарувала хлопця високим почуттям взаємної любові, що обернулася потім трагедією. Він зраджує Мавку, хоча пізніше і кається. Це випробування зробило Лукаша мудрішим, але кохання, те, що окриляло його, вже втрачене.

Під впливом кохання розцвітають квіти в душі людській, твориться диво прозріння й оновлення, приходить розуміння того, що треба цінувати в житті. Отже, кохання — це сила, що робить нас людьми, фарбує світ у кольори веселки, пливе у вічності.