Що породжує цахесів. Фантастичне у творах Гофмана настільки зачаровує, що, читаючи їх, одразу важко збагнути, де ж тут закінчується казка і починається реальність. Особливо це стосується його чи не найвідомішої новели-казки «Крихітка Цахес на прізвисько Ціннобер», де через зіткнення казкового і реального світів письменник розкриває багато філософських тем і проблем.

У загальному викладі «Крихітка Цахес» — це історія фантастичного піднесення жалюгідного карлика, якого милосердна фея наділила золотою прядкою, а разом з нею й магічршм даром бути привабливим для людей, які дружно приписували йому чужі таланти.

Однак одразу виникає сумнів: а чи тільки жалістю керувалася фея, допомагаючи Цахесу? І взагалі, у чому сенс цього дару — золотих волосинок, завдяки яким цей карлик досягає вершин влади? Можливо, вчинок Розабельверде був зумовлений не лише співчуттям? Адже сама вона живе у князівстві, де, за офіційним наказом, фей немає. Усі ж її подруги проживають у вигнанні у Джинніс-тані — офіційно «неіснуючій» чарівній країні, звідки Розабельверде родом. Тож можна припустити, що фея в такий спосіб хотіла довести реальність своєї магії. І незабаром її чари справді починають діяти на мешканців князівства.

Якщо поряд із бридким Цахесом опинявся якийсь красень, то всі люди починали захоплюватися красою карлика. Якщо хтось починав декламувати вірші, то аплодували, звісно, Цахесу. Музикант грає на сцені — слухачі вважають, що то Ціннобер. Натомість усі дурнуваті витівки та недолуге шамкання цієї «маленької потвори» переходять на інших людей. Золоті волосинки доволі швидко привласнюють своєму господареві усі гарні якості та досягнення інших.

Тож не дивно, що незабаром Ціннобер зробив блискучу кар’єру при дворі князя Барзануфа. Цей дивний перевертень доріс до міністра іноземних справ. І тут гра феї стає очевидною. Якщо таке може трапитися в розумно влаштованому суспільстві, то чого варте таке суспільство разом із його просвітництвом? Цахесу дарують чини, проте чи не безглузді вони? Цахеса нагороджують орденами, але чим вони кращі за іграшки? Учинивши підступний фокус із Ціннобе-ром, фея весело мститься усім, хто її заперечував.

А яку ж тоді роль виконують золоті волосинки, які починають діяти лише після того, як Ціннобер опинився поблизу монетного двору? Швидше за все, золоті волосинки вказують на владу грошей, які у творі важливіші за природні таланти і навіть душу. Наділивши карлика «золотим» даром, фея у такий спосіб виявляє слабке місце лялькового суспільства. Ось із чого покепкувала чарівниця, давши шанс Цахесу з трьома золотими волосинками.

Цахес — уособлення ницої й корисливої натури. Його провина, за словами феї, у тому, що в душі його не прокинувся внутрішній голос, який би сказав: «Ти не той, за кого ти себе вдаєш, але прагни дорівнятися до тих, на чиїх крилах ти, немічний, безкрилий, підносишся у височінь». Користуючись чарівним даром, Цахес легко переконав себе в тому, що він досконалий. Однак жахливий насамперед не Цахес, а суспільство, яке його оточує. Адже саме воно схильне сприймати карлика — за красеня, нездару — за талант, дурість — за мудрість. Держава, у якій Цахес стає міністром і першою людиною, схожа на королівство кривих дзеркал, де все навпаки.

Отже, чи настільки нереальний показаний Гофманом світ? І чи таке вже диво, що думки людей, які Перегринус читає за допомогою чарівного скла, різняться з їхніми словами, а іноді й узагалі відсутні?

Гофман обирає особливий, гротескний погляд на дійсність.

Саме такою, гротескною, постає й безглузда смерть Цахеса, який утопився в нічній вазі. Тобто, на перший погляд, у гофманівській казці добро нібито перемагає зло. Однак філософія романтичних творів якраз і полягає в тому, що в них не передбачено однозначної відповіді. Дурний, ниций світ, у якому поважали Цахеса, можна подолати, на жаль, лише за допомогою чар і лише у мріях «ентузіастів» типу Бальтазара. Такий фінал казки. Ми ж, читачі, маємо нарешті усвідомити, що чарівників насправді не існує і несправедливість у житті доведеться долати в інший спосіб.