Щит Ахілла – епічне полотно античного світу. Загадкова постать Гомера вабить своєю таємничість і далекою минувшиною. Чи був насправді такий співець — питання і сьогодні відкрите. Не мали чіткого визначення щодо Гомера і античні дослідники. Людина-міф без чіткої дати народження. Сім міст претендували бути вітчизною Гомера. Поетові то приписували літературні творіння, то відбирали їх, та «Іліада» і «Одіссея» залишилися за Гомером навічно.

Мені здається, що сьогодні крізь призму століть втрачається гострота принциповості питання авторства двох історичних творінь. Є два епічні полотна, цінність яких підтверджена часом. Є дві речі, які виділяють їх серед решти епічних творів того часу. По-перше, Гомер не дотримується послідовного, хронологічного опису подій, а будує їх навколо однієї події. По-друге, характер героя розкривають не описи чи коментар автора, а промови, які виголошує сам герой.

Для давніх греків поеми Гомера були символом еллінської єдності і героїзму, джерелом мудрості і пізнання усіх сторін життя — від військового мистецтва до звичайних людських стосунків. І справді, у Гомера кожна дрібниця має значення, має сенс. А епічність і величність — у кожному дійстві. Візьмемо для прикладу «Іліаду». Здавалося б, справа буденна — Ахілл зробив собі щит:

Приготував він насамперед щит — міцний і великий, Гарно оздоблений всюди, ще й викував обід потрійний…

(Переклад Б. Тена)

Щит для воїна тих часів, які описує Гомер, мав велике значення. Від міцності щита залежало життя воїна. Щит — це захист і оберіг. Однак у Ахілла щит був незвичайний. Мав особливе оздоблення, особливу символіку. Зроблений він був із п’яти шкіряних шарів, срібні ремінці приладнав Ахілл до шита. Та головна цінність щита — у його оздобі:

Землю на нім він зобразив майстерно, і небо, і море, Сонця невтомного коло, і срібний у повені місяць, І нескінченні сузір’я, що неба склепіння вінчають…

А ще вирізьбив Ахілл для смертних людей два Міста на щиті. Одне Місто символізувало Мир, бо в ньому буяла радість і відбувалося весілля, грали флейти і формінги. Стояли жінки на порозі власних осель, старійшини, сидячи «на обтесанім гладко камінні», вершили суд. Інше, зображене Ахіллом Місто символізувало Війну. Його оточили два численні війська «в зброї блискучій» і радилися між собою:

Чи зруйнувати все, силою взявши, чи скарби коштовні, Що так багато їх в місті прекраснім, навпіл поділити.

Боронити місто готувалися не лише воїни, а й їхні дружини, старі і діти вийшли на міські мури. Попереду були боги Арей і Афіна, що спустилися з Олімпу і виступили на боці еллінів. Цим автор «Іліади» підкреслив, що у війні боги завжди на боці еллінів.

Але на цьому символіка щита Ахілла не вичерпалася:

Далі родючих ланів змалював він широкі простори,

Зорані тричі, й багато на них орачів із плугами

Впряжених в ярма волів туди і назад поганяли…

Картина торжества життя на землі доповнена і келихом солодкого вина, і стиглими ланами, і золотим колоссям, і женцями із серпами, і снопов’язами з перевеслами, і синіми виноградними гронами, і чередою биків круторогих. Дістала своє відображення на щиті і сцена нападу на стадо биків двох левів. Однак на зміну кривавій сцені з хижаками з’являється знову життєствердне зображення молодих юнаків і дівчат:

В розквіті сил юнаки й багатьом жадані дівчата,

Міцно за руки побравшись, кружляли у танці веселім.

Цією сценою і завершується опис щита Ахілла. Щоправда, ще грав на формінзі «співець божественний». Чи не себе зобразив у образі божественного співця Гомер? Адже сам був співцем еллінів, їх боротьби і перемог. А його таємнича постать і надалі притягуватиме до себе цінителів вічного і прекрасного.