Сатиричні мотиви у романі «Майстер і Маргарита». Твори Булгакова стали відомі широкому загалу у 80-ті роки XX століття, хоч були написані до 1940 року. Чому ж так? Перш за все тому, що найвідоміші п’єси, оповідання, повісті й романи письменника мали яскраво виражений сатиричний характер. І вістря сатири було спрямоване проти радянської влади.

Не є винятком і роман «Майстер і Маргарита». Булгаков розгортає широку панораму життя своїх сучасників у 20—30-ті роки XX століття й зображує подробиці життя іі побуту сатиричним пером. Письменник широко використовує прийом парадоксу, прийом буквалізації словесного виразу, метафору й оксиморон. Так на сцені (‘являється пустомеля Жорж Бенгальський, якому ладні були голову одірвати за безліч зайвих слів і… зробили це буквально в реальності. Смішними й жалюгідними постають жінки, шо спокусилися дармовим модним одягом, недолугими виглядають чоловіки, що кинулися підбирати гроші, не замислюючись, звідки вони взялися. А он епізод із буфетником, що прийшов до Воланда вимагати відшкодування втрат, яких він зазнав у зв’язку з «експериментом» з грішми, — це вже відверто сатирична картина морги і сучасних автору людей. Вона стає ще яскравішою, коли ми дізнаємося, як він заробив ті гроші. Він, наприклад, продавав «осетрину другої свіжості». Сатиричне перо Булгакова не пропустило не тільки працівників торгівлі, а й театру, літератури. Таким є епізод із Семплеяровим, що вів аморальний спосіб життя і при цьому почувався настільки впевнено, що роздавав усім вказівки. Чиновник — ось він хто, чиновник від мистецтва Семплеяров і Берліоз, і ще багато інших. їх Михайло Булгаков викривав з особливим почуттям іронії в епізодах, пов’язаних із рестораном Грибоєдова. Саме заради цього ресторану деякі людці прагнули потрапити до спілки письменників. То чи можуть вони й справді написати щось інше, крім кухарської книги? Проте ревниво стежать один за одним, чи не відзначають кого серед них. Та ій таблички на дверях спілки: «Каси N° 1, 2, 3, 4, 5», «Більярдна», «Квартирне питання», «Одноденна творча путівка. Звертатися до М. Подложної» тощо не мали нічого спільного і високим творчим натхненням. Автор іронізує: «Хіба Достоєвському потрібне було посвідчення письменника? Достатньо було прочитати будь-які п’ять сторінок його творів, щоб переконатися, що він справжній письменник». І найбільшої гостроти у сатиричному зображенні чиновників Булгаков досягає, коли розповідає про чиновника, який зник, залишивши замість себе костюм. Але парадокс навіть не в тому, що костюм сам підписував якісь папери за його відсутності, а в тому, шо, повернувшись, тоіі схвалив усе зроблене костюмом. Чиновник у зображенні письменника — це справжнісіньке порожнє місце.

Такими є сатиричні мотиви роману «Маіістер і Маргарита», які роблять твір реалістичним і загострюють соціально значущі для сучасників Булгакова проблеми.