САМОЗАКОХАНИЙ ЕГОЇСТ — ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ? Сьогодні все частіше й частіше чуємо від знайомих, однокласників, відомих особистостей: «Егоїзм — запорука успіху! Мені байдуже, що думають і як почувають себе інші люди. Головне — я сам!» Задуму­юсь, а чи справді це так? Чи є самозакоханий егоїст героєм нашого часу?

Люди, які нехтують інтересами рідних, друзів, колег заради власної мети, у наш час багато ким уважаються успішними. А як же інакше? Усе їм удається, усього вони досягають, перед ними відкриті всі дороги. Вони легко та спокійно йдуть життєвим шля­хом, роблячи кар’єру, заробляючи гроші, руйнуючи людські долі, і ніколи в таких людей не заболить ні серце, ні душа через хвороби та страждання тих, кого у свій час вони обійшли на цьому шляху. Здавалося б, настільки бездушна егоїстична поведінка повинна ви­кликати суворий осуд в оточуючих. Однак деякі люди, трохи чи не возвеличуючи подібні життєві принципи, намагаються чинити так само. Тож піднімаються вони кар’єрними сходами, отримують купу грошей, благ, пільг, і ніхто не замислюється, що ціною успіху та­ких людей є чиїсь сльози, страждання, а можливо, і знівечені жит­тя… Адже, наприклад, відомо: для того щоб хтось досяг вершин, інший повинен пожертвувати власними інтересами. Мати не вихо­дить на роботу, щоб вирішити проблеми своєї дитини, дружина відмовляється від улюбленої справи заради кар’єрного злету чолові­ка, хтось поступається посадою задля інтересів друга тощо. І часто не бачать у відповідь ні вдячності, ні поваги. Самозакоханий егоїст упевнений, що жертви інших — це нормально, так і повинно бути.

Ні, так не можна думати й чинити! Подумайте, хіба рідним та близьким не хочеться хоч крихти тепла та любові? Хіба вони зобо­в’язані присвячувати своє життя комусь, хто вирішить, що світ належить тільки йому? Оточуючі теж хочуть займатися улюблени­ми справами, дихати на повні груди, радіти життю. Саме тому ча­сто на себелюбних осіб чекає страшна небезпека: через деякий час вони можуть побачити, що навколо — порожньо, нема з ким погово­рити, бо рідні відвернулись і пішли, ображені егоїстичними слова­ми та вчинками. Тоді й зникне радість від зробленого й досягнуто­го, адже самотня людина — нещасна. Егоїстичні люди існували, існують й існуватимуть завжди незалежно від епохи з її історични­ми подіями. І в минулому, і сьогодні кожна людина повинна сама для себе обрати ту лінію поведінки, яка здається їй найбільш прий­нятною. Особисто ж я не Дотримуватимуся принципів егоїзму — це вирішено.Твори з української мови