РОЗМОВА З ОДНОЛІТКОМ. Якби сталося чудо й мені довелося б зустрітися з моїм одно­літком із давнього минулого України, про що б ми з ним говорили? Які теми хвилювали б нас обох? Мабуть, перш за все нас цікавили б особливості того часу, у який довелося жити, його переваги й недоліки. Звичайно, я вразив би співбесідника розповіддю про нау­ково-технічну революцію, про розвиток прогресу в сучасному світі. У давні часи в Україні навіть не підозрювали про появу в майбут­ньому машин та літаків різних форм та технічних характеристик, про те, що велику частину важкої роботи виконуватимуть машини й уже не треба буде самому виконувати непосильні дії на полі, під час будівництва або прокладання доріг. Та й побутові негаразди сьо­годення взагалі важко назвати проблемами порівняно з незручнос- тями того часу, коли не було ні водопроводу, ні системи опалення, ні електричних мереж. Розповів би також про освіченість населен­ня як результат демократичних процесів у державі, адже тепер по­чаткова та середня освіта — обов’язкова. Тож немає й мови про те, щоб хтось із моїх сучасників не міг би читати чи писати або не виконував елементарних математичних розрахунків. Згадав би про сучасні мистецтво, спорт, розваги…

Одним словом, складається враження, що порівняно з минулим сьогодення — просто казка, а одноліток із цього минулого повинен знітитися й не мати що відповісти. Однак, на мою думку, це не так. Прогрес прогресом, та як розказати про тотальне забруднення при­родного середовища? Про те, що розвиток науки й техніки полег­шив життя людині, однак і розбудив у ній небажання працювати? Що сучасні розваги, може, і різноманітні, та деякі з них просто розбещують молодь? Я впевнений, що мій співбесідник міг би по­хвалитися працьовитістю й чесністю його сучасників, які суворо дотримувалися одвічних моральних цінностей українського наро­ду. Він розповів би про давні традиції, про веселі святкування важ­ливих дат, про фольклор свого часу. А екологія? Ви тільки поду­майте, люди жили, дихаючи чистим п’янким повітрям, п’ючи про­зору кришталеву воду, уживаючи продукти, які не були «обтяжені» нітратами, шкідливими для організму елементами.

А ще було б дуже цікаво послухати про видатних українців-сучасників мого однолітка. Адже він з’явився б з епохи сильних прави­телів, талановитих письменників, геніальних митців. І навіть якби він не знав їхніх імен, сам дух давнини, яким би віяло від його роз­повіді, уже дав би уявлення про особливості певного століття.

Так, розмова з однолітком із давнього минулого України була б дуже повчальною. Тільки уявивши таку ситуацію, я одразу зро­зумів, що кожна епоха має свої переваги й не можна пихато заявля­ти, що тільки зараз людство живе повноцінним життям. Тож, крім нових винаходів, ми повинні помічати й оберігати те безцінне, що дала давнина: традиції нашого народу, духовні скарби, його куль­турні надбання. Пам’ятаючи минуле, ми забезпечуємо щасливе сьогодення.