Розмаїття літератури рідного краю. Моя рідна Слобожанщина багата на традиції і добрі починання. Її літературна слава сягає далеко за межі на­шої держави. Саме з «Велесової книги», першої літератур­ної пам’ятки, що розповідає про життя наших пращурів, починається література Слобожанщини. Харківська земля зазнала трагічних подій 1185 року, які були описані в за­гальновідомому «Слові о полку Ігоревім».

Біля витоків слобідської літератури стояли безіменні талановиті автори дум, у яких правдиво розповідається про життя і героїчні подвиги українського козацтва, про на­шого славетного земляка Івана Сірка, його дружину, про втікачів з турецької неволі.

Наступними віхами літературної слави слобідського краю є творчість українського письменника і мислителя Григо­рія Сковороди, першого повістяра Григорія Квітки-Основ’я- ненка, Бориса Грінченка та Павла Грабовського.

Досить цікавою і оригінальною постаттю на ниві літе­ратурної Харківщини був письменник, журналіст і критик із Вовчанська Орест Сомов. Це через нього пролягають літе­ратурні зв’язки Харківщини з декабристами, Гоголем, Пушкіним, Дельвігом і Грибоєдовим.

Саме в Харкові розквітнув талант видатного поета Пет­ра Гулака-Артемовського. Петро Петрович довгий час був ректором першого в Україні Харківського університету.

Взагалі, цей учбовий заклад зіграв величезну роль у літературному становленні відомих письменників XIX та

XX сторіччя: Левка Боровиковського, Івана Манжури, Оле­ся Гончара, Ігоря Муратова, Григорія і Григора Тютюнників і багатьох інших.

Досить відомими постатями слобідської літератури були Григорій Данилевський, Марко Кропивницький, Гнат Хот- кевич, Микола Вороний, Олександр Олесь, Остап Вишня, Микола Куліш, Микола Хвильовий.

Харків став колискою перших літературних угрупувань, без яких не можна уявити історію літературної України. Саме творча інтелігенція нашого регіону в тридцятих ро­ках, коли Харків був столицею України, першою прийня­ла удар сталінського терору.

Гідно несли честь рідного краю і письменники наступ­них поколінь. Із тридцяти літературних діячів Харківщи­ни, що добровільно пішли на фронти Великої Вітчизняної війни, повернулося тільки тринадцять. Решта загинули, виконавши свій синівський обов’язок перед Батьківщиною.

Продовжуючи славні літературні традиції своїх поперед­ників, продуктивно працює сьогоднішнє покоління харків­ських письменників, серед яких Анатолій Перерва, Ірина Євса, Віктор Бойко, Олекса Марченко. Завдяки їхнім зу­силлям у нашому рідному місті відкрито літературний музей, встановлено пам’ятні знаки або меморіальні дошки на будинку «Слово» та квартирах, де мешкали Павло Ти­чина, Олександр Довженко, Миколи Хвильовий та інші.

Протягом століть Слобожанщина і зокрема її столиця – Харків – був і залишається одним із найбільших центрів духовної культури. Саме до нашого рідного міста звертали свої погляди класики світової літератури: Адам Міцкевич, Теодор Драйзер, Олександр Пушкін.

На відповідальну нараду міжнародного літературного Пленуму, який відбувся в 1930 році, прибули делегації із багатьох країн. Серед тих, хто приїхав, були відомі світові митці – Анна Зегерс, Луї Арагон тощо. А через чотири роки в Харкові відбувся Перший з’їзд письменників, на якому було прийняте рішення про створення Спілки письменників України.

Отже, навіть побіжний огляд становлення літературно­го процесу Слобожанщини дає підстави зробити висновки, що літературна Харківщина – багатюща скарбниця духов­ної культури, якою могла б пишатися будь-яка країна світу.