Роздуми поета над своїм майбутнім . Є. Гребінка — це талановитий байкар, поет та прозаїк. Поряд із жанром байки письменник вводить в українську літературу романтичний жанр: романси, пісні та поетичні роздуми. Захоплення фольклором, звернення до пісенної лексики, елегійний смуток — це характерні риси поезії Є. Гребінки.

Вірш «Човен» — це роздуми поета над своїм майбутнім і взагалі надлюдським життям. Життя зі своїми труднощами та негараздами уподібнюється до бурхливого моря, над яким сунуться хмари та гуркотять громи. Образ човна репрезентує людину, яка опиняється одна серед хвиль життя і намагається не піти на дно у цьому вихорі:

І грає, і піниться синєє море.

Хтось човен на море пустив,

Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі,

Од берега геть покотив…

Ліричний герой роздумує над тим, що човен може не витримати бурі і розсипатися на тріски. Його страшить світ, він боїться поринути у нього, але приходить до висновку, що «не можна ж вік цілий пробути з собою одним». Ліричний герой готовий до труднощів, він передчуває, що «недоля і лютеє горе» пограються з його човном.

У вірші чуємо тугу за втраченим світом дитинства, безтурботності, юності, світу мрій та щастя. Це — поетична медитація автора щодо його майбутнього. Труднощі обіцяє йому майбуття, але він розуміє, що життя — це бурхливе море, яке може приховувати і страшні небезпеки, і великі пригоди.