Романтизовані почуття і традиційна символіка у народних піснях. Серед жанрового розмаїття українських народних пісень не останнє місце посідають родинно-побутові пісні. їх величезна кількість свідчить про високі моральні засади українців, бо наш народ щирий і відкритий. Нашим пращурам нічого було приховувати і не було потреби надто ідеалізувати взаємини в родині чи в громаді. Була лише одна потреба, на мою думку, — співати про все, що відбувається довкола. Без лукавства і без прикрас. Від щирості почуттів і вибудувався такий потужний пласт родинно-побутових пісень. Не з героїчного епосу, не з історичних дум чи пісень, а саме з родинно-побутових пісень складається враження про менталітет народу. Ось дівчина розповідає усім, не криючись, про свої почуття до юнака:

Цвіте терен, цвіте терен,

А цвіт опадає,

Хто в любові не знається,

Той горя не знає.

Дівчині не соромно зізнаватися, що так щиро покохала — і не доїдала, і не досипала, і просиджувала біля вікна ночі, виглядаючи миленького. А той, виявляється, десь поїхав «іншої шукати». Дівчина впевнена, що так чинити не можна, не можна зневажати кохання і щире почуття. За це, вона впевнена, Господь покарає. Дівчина не намагається нікого звинуватити у своєму горі, навіть коханого. В усьому винна вона сама:

Очі мої, очі мої,

Що ви наробили,

Що всі люди обминали,

А ви полюбили?

Така вона була здавна, українська жінка: щира, ніжна, любляча, не мстива, не піп, з почуттям гумору і самокритики.

Велику роль у ліричності народних пісень відіграє символіка. У кожній пісні і символ, прикмета, характерна ознака. У цій пісні терен символізує перешкоди, страждання. І хай як він густо і щедро квітне дрібним білим цвітом, але краси і і>.шості від нього мало. Цвіт швидко опадає, що означає скороминучість нещирого і ірадливого кохання. І все ж десь між рядками бринить надія на повернення кожного, що він її почує, а її власні сумніви — лише безпідставні ревнощі.

Ліричний герой іншої пісні летить як на крилах до своєї коханої:

Сонце низенько, Вечір близенько,

Спішу до тебе, Моє серденько.

Ти ж обіцяла Мене любити.

Ні з ким не знатись, Для мене жити.

Велика кількість народних пісень побудована у формі діалогу між двома близькими особами. Тут більш чітко окреслюється, що має бути головним у взаєминах. Цс вірність та чесність, ніжність і, звичайно, любов. У піснях цього жанру найбільш повно продемонстровано мовне багатство. Це саме той випадок, про який надував П. Тичина, коли чарівна пісня і найдобірніша, найвиразніша мова злипаються воєдино. У пісні є характерні вигуки, пестливо-зменшувальні слова та інші засоби виразності.

У деяких родинно-побутових піснях прямо говориться, як треба або не треба чинити у тій чи іншій ситуації. Так, пісня «За городом качки пливуть» побудована на протиставленні та діалозі парубка й дівчини. Народна мораль утверджує думку про те, що пару слід обирати з любові, а не за багатство чи статки. Як би мати не хотіла для свого сина багату дружину, юнак все-таки прислухається до класного серця і має для матері незаперечний аргумент: «нащо мені на подвір’ї поли та корови, як не буде в моїй хаті любої розмови!»

Такі пісні міг створити народ з високими морально-етичними нормами.