РОМАН-ПАРОДІЯ. Мігель де Сервантес Сааведра прожив життя, сповнене драма­тизму й справжніх пригод. Поранення у бою, полон у піратів, ув’яз­нення та смерть у злиднях — все це події реального життя, а не сюжети нового роману.

Головний твір Сервантеса — роман нового часу «Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський». Спочатку автор задумав його як пародію на популярні в Іспанії XVI ст. Лицарські романи, які більше нагадували казки із ідеальними героями, великими подвигами та незвичайними пригодами. Але книга переросла цей задум, розкрив­ши цілісну картину життя тогочасної Іспанії.

Історія кумедних і одночасно сумних пригод сміливого боже­вільного ідальго Алонса Кіхано, який вирішив бути ідеальним рица­рем, вказує на неможливість досягнення ідеалів без дійсності. П’ят­десятирічний чоловік, начитавшись лицарських романів, називає себе Дон Кіхот Ламанчський і вирушає боротися за справедливість.

За законами лицарства він обирає собі прекрасну даму — Дульсі- нею Тобоську, зброєносця — орача Санчо Пансу й бойового коня Росі- нанта — стару шкапу.

Кумедний кортеж шукає пригод: бій з вітряними млинами, че­редою баранів, звільнення каторжників. Усе, що намагався зробити героїчного, оберталося йому лише неприємностями. Рицар Сумного Образу не втрачав оптимізму та вперто йшов уперед. Вірний Санчо доповнює образ господаря своїм зворушливим небажанням сприйма­ти серйозно життєві реалії.

Обоє героїв непересічні у бажанні «як для власної слави, так і для користі батьківщини» боротися зі злом і захищати слабких. Хоча автор у романі зіштовхнув реальність і мрії, але ми співчуваємо на­ївності й безпорадності головних героїв. Образи Дон Кіхота й Санчо ІІанса міцно ввійшли в світову літературу й зажили вічним само­стійним життям.