Роль пісні в п’єсі. «Наталку Полтавку» І. Котляревського називають «пра­матір’ю українського театру». Справді, саме з цього твору по­чинається наша драматургія, саме ця полтавська дівчина відкри­ла галерею образів прекрасних українок, якими так захоплю­вався цілий світ. Важко знайти твір, який мав би таке довге і щасливе життя. Мабуть, немає в Україні театру, де б не зверта­лися до цієї п’єси. Все в ній приваблює: і чудова мова, і виразні діалоги, і зворушлива історія кохання… Та є ще одна причина величезної популярності «Наталки Полтавки» — мелодійні пісні, створені видатним українським композитором М. В. Лисен­ком. Завдяки чарівній музиці «Наталка Полтавка» стала улюб­леною оперою, яку хочеться не лише дивитися, а ще й слухати і насолоджуватися.

Роль пісень у драмі І. Котляревського надзвичайно важли­ва. По-перше, вони створені на основі народних, що забезпечило п’єсі неповторну атмосферу, задушевну й урочисту, веселу і сер­йозну. Не можуть не зворушити пісня Наталки «Віють вітри» і пісня Петра «Сонце низенько». А як люблять в народі дотепну пісню виборного «Ой під вишнею, під черешнею»!

Та головне, що всі пісні тісно пов’язані з образами героїв, до­помагають їм висловити свої почуття, розкрити свій характер.

«Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться. 0, як болить моє серце, а сльози не ллються», — співає Наталка, розповідаючи свою сумну історію, ділиться своїм горем і надією побачити милого. А в кінці п’єси, дочекавшись Петра, Наталка сяє раді­стю, тепер її пісня бадьора й оптимістична:

Я з Петром своїм щаслива,

І весела, і жартлива.

Я Петра люблю душею.

Він один владіє нею.

Пісня стала своєрідним дзеркалом характеру возного.Досить послухати «Всякому городу нрав і права», щоб зрозуміти цю людину, її життєву філософію:

Всякий, хто вище, то нижчого гне, —

Дужий безсильного давить і жме

Бідний багатого певний слуга,

Кориться, гнеться пред ним, як дуга.

Нечесний, підступний возний виправдовує свої ганебні вчин­ки у ставленні до інших людей нібито незмінним законом: «Хто ж єсть на світі, щоб був без гріха?..»

І зовсім інші ідеали в Петра і Миколи. Вони шанують прав­ду, вірність, цінують мужність і стійкість. Саме про це пісня Миколи про Ворсклу, в якій прославляється козацька доблесть у боротьбі з ворогами рідного краю.

І. П. Котляревський недаремно вважається «батьком україн­ської літератури». Він все робив першим: звернувся до живої народної мови, відтворив український національний побут, оспівав душевну красу простої людини трудівника, висміяв ли­цемірство, підступність і безсердечність панства. А в «Наталці Полтавці» письменник вперше так широко використав народ­но-пісенне багатство українців. Пісні героїв п’єси сповнені кра­си і ніжності, мудрості і мелодійності. Саме ці риси притаманні українському народові, чиє безсмертя стверджував своїми тво­рами І. П. Котляревський.