Роль образу Бенедя Синиці в реалізації ідейного задуму
Найвизначнішим твором 1. Франка про життя робітників є повість “Борислав сміється”. За ідейно-художньою довершеністю і суспільним значенням твір посідає першорядне місце не тільки в творчості письменника, а і в усій українській літературі.

1. Франко з позицій рсво- люціонера-демократа поставив і висвітив у повісті найбільш актуальну на той час проблему боротьби праці з капіталом.
Письменник засуджує експлуататорський лад, показує, як зароджуються нові, революційні форми життя, змальо¬вує позитивний образ кадрового робітника.
У реалістичних картинах повісті “Борислав сміється” ав¬тор показав неминучість організованого виступу робітничого класу проти експлуататорів. Іван Франко підносить ідею єдності і організованості робітничого класу ідею революційної страйкової боротьби. Головна ідея повісті з найбільшою силою виражена в образі Бенедя Синиці. Заслуга Каменяра в тому, що він зумів передбачити появу і подальше збільшення кількості таких людей, як Бенедьо.
Скромний, слабосилий помічник дрогобицького муляра став виразником прагнень трудового Борислава, керівником першого страйку. На нафтових промислах він на досвіді переконався, яку кривду терплять трударі: “Бенедьо не раз у важких хвилях задумувався над долею робітників Зроду утлий і хоровитий, він дуже був враз¬ливий на всякий, хоч і чужий, біль” І тому у Борис-лаві. наслухавшись про голод і злидні, що мучили робітників. Бенедьо Синиця задумується над організацією боротьби проти капіталістів. Він доходить висновку: якби всі тисячі робітників та змовились разом не працювати на багатіїв, то капіталісти пішли б на значні поступки. Бенедьо вступає до побратимства, але вважає, що метод боротьби, вибраний Андрусем і Сенем Басарабами, є хиб¬ний, бо знищиш одного “кровопивцю, а на його місце другий вже давно нагострився”. Не помста і індивідуальний терор потрібні робітникам, а порятунок Бенедьо переконує побратимів організувати касу взаємодопомоги для того, щоб допомогти трудящим, які перебувають у скрутному становищі. Маючи таку касу, вони можуть оголосити загальний страйк. Під впливом Синиці інші робітники починають глибше мислити. Його ідеї швидко проникають у робітничу масу, яка щораз більше задумується над своєю долею. Робітники стали менше ходити до шинків, не корилися надзорцям і каси¬рам, загрожували їм, що не будуть більше терпіти крив¬ди. Перша перемога окрилила трудівників. Переможний робітничий Борислав радісно сміявся. Та, використавши недосвідченість людей, капіталістам вдалося зірвати страйк. Бенедьо глибоко переживає поразку: “Кілько він перетерпів в тих двох днях! З яким болем виривав він із свого серця одну за другою золоту надію!” Та герой не
впадає в розпач і не втрачає надії. Він. вдумливий і наполегливий, сподівався зібратись із силами і продовжити до кінця розпочату боротьбу. Він говорив товаришам: “Час загоїть усі рани… Ми найдемо в собі силу зачати розбите діло знов наново…”
Бенедьо не схвалював задуму братів Басарабів спалити Борислав. До його думки приєднались старі робітники Ста- сюра і Матій. Герой твору не пориває з побратимами, ли¬шається з ними до кінця, сподіваючись, стати їм у пригоді, але перестає бути їх керівником.
І. Франко вміло розкриває характер Бенедя, зіставляє його з іншими персонажами, послідовно розгортає події, висуваючи на перший план найголовніші з них. Все це служить письменнику для реалізації його ідейно-тематичного завдання — показу єдності та організованості робітників у боротьбі з капіталістами.
1. Франко виявив велику симпатію до героя повісті. В українській літературі це перший образ кадрового робітника, який виростає в організатора робітничих мас борця за інтереси робітників.