Роль фольклору в оновленні художнього змісту української літератури. Повороту української літератури до народного життя, що почався в XVIII ст., сприяло звернення письменників до усної народної творчості, заглиблення в її образний світ.

Українські письменники не тільки трансформували її мотиви і образи, а й перейнялися духом народу.

Роль фольклору в оновленні художнього змісту української літератури зростання національної свідомості українців зумовило посилення інтересу освічених людей до фольклору. У цей час з’являється перший збірник української усної поезії. «Опыт собрания старинных малороссийских песней», упорядкований філологом Цертелєвим.

Великий внесок у становлення фольклористики зробив М. Максимович. Він видав збірки «Малороссийские песни», в які ввійшли обрядові, історичні, козацькі і жіночі пісні, а також «Українские народньїе песни».

І. Срезневський упорядкував до друку шість випусків збірника «Запорожская старина» (протягом 1833—1936 рр.).

Зразки східно і західноукраїнського фольклору упорядкував П. Лукашевич у збірнику «Малороссийские и червонорусские народные думы и песни».

Питанню з’ясування ролі і місця фольклору в духовному житті народу в становленні нової літератури сприяли роздуми Максимовича, Срезневського та Боровиковського. У своїх статтях і передмовах до записаних пісень вони піднімали питання походження народної творчості, її зв’язку з народним життям, її національної самобутності і ролі в пізнанні історичного минулого народу.

Максимович високо оцінив «Русалку Дністрову» за народність творів М. Шашкевича, Я. Головацького та І. Вагилевича, які творили на грунті фольклорної поезії.