Реліквія нашої родини . Є в нашій родині реліквія, що передається від покоління до покоління вже багато десятків років. Це ікона Богородиці. Вона дісталася нам від моєї прапрабабусею колись благословила прапрабабусю її ненька на подружнє життя. Цій іконі понад сто років. Вона невелика, має дерев’яну оправу і срібний оклад. На ній юііражена Богоматір, що тримає в лівій руці маленького Ісуса, а правою показує ии Нього, наче звертається до нас: «Ось, подивіться, це Син Божий, що прийшов іин утішити». Погляд у Богородиці якийсь трохи сумний. Маленький Ісус тримає и руці згорток паперу.

Дерев’яна оправа складається з двох частин, скріплених з одного боку дво-ми петлями, а з другого — крючечком і петлею. Вона розкривається — всередині мі.іходиться образ, намальований на товстій дошці. Окладом є суцільна металева частина з отворами для облич, рук і ніжок малюка. По контуру оклад оздоблений красивим орнаментом. Навколо голівок Богородиці та Ісуса вигравірувані Промені. Бабуся сказала, що це німби — так завжди зображують святих.

Ікона стоїть у кутку на поличці в кімнаті моєї бабусі. Щовечора вона запалює перед образом лампаду, яка горить потім усю ніч. Мені подобається заходити до йнГіусі вечорами. Вона завжди перед сном розповідає мені щось цікаве. А я слухаю  її і поглядаю на ікону, що наче оживає від світла лампади. Іноді мені здається що Богородиця також дивиться на мене. І від того погляду на серці стає так  мирно і затишно, наче рідна ненька мене пригорнула. А бабуся каже, що ,  Матір Божа є матір’ю для всіх нас. Така от незвичайна реліквія є в нашій родині.