РЕАЛЬНЕ ЖИТТЯ. « Крихітка Цахес на прізвисько Ціннобер » — казка видатного пред­ставника романтичного письменства Ернста Теодора Амадея Гофма­на. Ідеєю твору автор уважав показ несправедливості, яка панує у світі: почесті, слава та визнання розподілені в житті нерівномірно й часто дістаються тим, хто не гідний їх. Це — цілком реальне життєве явище. А от зобразити це явище письменник вирішив у формі каз­ки.

«Те, що спершу можна було прийняти за дивний шматок покру­ченого дерева, насправді була потворна дитина… Голова глибоко ввійшла в плечі, на спині стирчав нарост, більше схожий на гарбуз, а відразу від грудей ішли ніжки, тоненькі, як пагони горіха, так що він весь нагадував редьку», — так Е. Гофман описує головного пер­сонажа своєї казки.

Потворне дитя не краще й за характером. Примх-ливе, озлобле­не, воно так і намагається когось вдарити або вкусити. Та оточуючі в захваті від маляти: місцевий пастир навіть бере на виховання «ней­мовірно гарне дитя», а всі люди захоплюються ним. У чому ж сек­рет? Справа в тому, що поки мати Цахеса Ліза спала на галявині, до крихітки підійшла фея Розабельверде та, пожалівши дитину, роз­чесала її, давши цим три чарівних волоски, а разом із ними й ма­гічну властивість здаватися вродливим, розумним і дотепним. Рані­ше люди сахалися від героя твору, але тепер вони безперестанку хва­лять його та дивуються неймовірній вроді.

Прочитавши про ці події, будь-хто вирішить, що перед ним — справжнісінька казка без жодного натяку на реальну буденність. Та це не так. Ми переконуємося в цьому, коли читаємо, що в університетське життя одного містечка вривається крихітка Цахес (тепер його ім’я — Ціннобер). Він швидко проникає в дім професора Моша Терпіна, де справляє величезне враження на хазяїна та на його дочку Кандіду.

Якщо в товаристві хтось розповідає щось смішне, усі регочуть і хвалять Ціннобера, коли ж сам Ціннобер занявкає чи спіткнеться — завжди винен хтось інший (ми вже знаємо, що це чари феї). Тільки двоє бачать правду — закоханий у Кандіду студент Бальтазар та його друг Фабіан. Вони безсило спостерігають, як потворний карлик під­коряє собі Кандіду, стрімко піднімається кар’єрними сходами (він уже таємний радник з особливих справ у міністерстві) — і все це обманом, бо просто привласнює собі всі заслуги справді гідних похва­ли людей!

На цьому місці твору можна зупинитися й задуматися. Чи не бачимо іноді в реальному буденному житті таких ситуацій, коли явні нікчеми купаються в променях похвал за рахунок інших? Коли потворна душею людина обманом справляє враження щирої та по­рядної? Так, ми не раз бачили такі ситуації, тому розуміємо: через магічні події в казці описане реальне життя.

Розплата не оминула Ціннобера. Чарівник Альпанус змушує фею забрати свої чари — й ось усі побачили справжню личину крихітки Цахеса. Що тут сталося! Його переслідують, штурхають, сахаються від нього й урешті-решт злісний карлик помер, застрягши у глечи­ку, у якому ховався.

Казка Е. Гофмана справді повчальна. Та це й не дивно, адже в кожній казці можна побачити зерно істини, а в реальності можна спостерігати щось містичне та незвичайне, бо повсякденне життя таїть у собі небуденні речі.