Пузир страшна сила. Творча і громадська діяльність Івана Карпенка Карого посідає чільне місце в історії духовного життя українського народу останніх десятиріч XIX — початку XX століття. “Хазяїн” — це комедія, у якій автор показує капіталістичну дійсність кінця XIX століття, коли на поверхню економіч­ного життя на Україні випливали спритні хижаки — ук­раїнські “чумазі”.

Головний герой твору — Терентій Гаврилович Пузир. Це типовий образ українського мільйонера-глитая. Письмен­ник виразно змальовує риси характеру експлуататора: скупість, егоїзм, жорстокість, некультурність, впертість, са­модурство, безмежну жадобу до наживи, зневажливе став­лення до освічених людей.

Він наживався на всьому, на чому можна нажитися. Най­маних робітників він годує хлібом, який, коли зачерствіє “ні вламать, ні вкусить”, хоча в нього двадцять дві тисячі кіп однієї пшениці. Заради наживи він іде на спекуляцію з вівця­ми і в кінці кінців несе з цього діла збиток. Заради баришів він не боїться йти на всякі махінації й злочини, а також бере участь у шахрайстві.

Найстрашніше за все те, що цей “добрий” і “чесний” ха­зяїн тисячі людей прирікає на нужду і голод. Коли йому кажуть, що може бути масовий голод, то ця чутка викликає в нього радість, тому що у нього з’явиться багато дешевих робітників.

Руками своїх помічників Ліхтаренка і Феногена Пузир робить зло бідним людям, грабує й принижує їх.

Пузир не поважає навіть почуття своєї дочки. Він хоче віддати її заміж за сина багатія, хоча дочка кохає іншого. Це показує, що Пузир поважає людей тільки за гроші,

У п’єсі “Хазяїн” висвітлено важливу й злободенну тему. І. Карпенко-Карий показує типові картини системи господар­ства каніталіста-землевласника та руйнування бідняцьких господарств в умовах вищої стадії розвитку капіталізму.