Провідний мотив творчості Дж. Байрона. Цей вірш, написаний 1815 року, вважається одним із найяскравіших зразків звернення Байрона-лірика до мотивів «світової скорботи». Він входить до циклу «Єврейські мелодії» (1813—1815 pp.), у якому поет пише про втрату ідеалів у су­часному йому суспільстві, розчарування у дійсності, відчуття катастрофи особис­того та суспільного життя. У творі поет розробляє проблему сильної, непересічної особистості й суспільства.

В основу сюжету вірша Покладено епізод 16-ї глави І Книги Царств (вірші 14— 23), де розповідається про те, як в ізраїльського царя Саула вселився злий дух, а юний Давид, воїн і співець, чарівною грою на гуслях прогнав його, після чого був узятий царем на службу. Але Байрон, відштовхуючись від біблійного сюжету, про­понує суто романтичну інтерпретацію конфлікту: у творі його героями стають сус­пільство і людська душа, що страждає від жорстокості світу. Саме душа людини під впливом песимізму і розчарування стає демоном скорботи («мій дух, як ніч»), і тому рветься мозок і серце від «тяжких образ»:

Молю тебе, заплакать дай,

Бо розпадеться серце з мук,

Воно в собі терпить давно,

Вже в йому вщерть тяжких образ;

Як не поможе спів, воно

Від мук страшних порветься враз.

(Переклад В. Самійленка)

Душа ліричного героя ще здатна на сильні почуття, хоча й похмура. Головним мотивом вірша стає відчуття «світової скорботи» — вищої міри розчарування та песимізму, відчаю та безнадії, під кутом зору яких поет сприймав світ. Ліричний герой твору хоче заплакати і просить, щоб співець допоміг йому в цьому, споді­ваючись, що сльози принесуть полегшення хоч на деякий час, якщо немає надії позбутися життєвих страждань. Навколишній світ не дає розради, тому спів ліри мусить бути сумним.

Героєм володіє безнадійний відчай і почуття приреченості, що викликає страждання, від якого в нього немає ліків. Найстрашніше те, що ліричний герой не має надії на полегшення.

У вірші Байрон розкриває суперечливість душі людини, її залежність від тем­них сил і водночас — прагнення світла та добра. За думкою автора, розкрити люд­ську душу, впливати на її внутрішній стан, допоможе мистецтво. Це велика сила, здатна відродити в людині прагнення жити.