Проблеми життя. Казка Гофмана — повчання для дорослих. Вона не розважає, не дивує, вона вишукує вади суспільства і нещадно їх таврує. Про які саме проблеми йдеться у казці? Можна їх схарактеризувати одним словом — вічні.

Ще у восьмому класі, вивчаючи східну поезію, читаємо газелі Гафіза. Серед них — «Не стало вірності…»:

Не стало вірності і дружби на землі,

Немає жодного, хто б не тонув у злі.

Хто, обдарований божественним талантом,

В скупого здирщика слугує при столі.

Немає в мудрого, де голову схилити,

Йому судилися печалі та жалі.

Зате невігласи, що виросли в розкошах,

Щодня купаються у золоті й сріблі…

(Переклад В. Мисика)

Ці слова могли слугувати лише характеристикою похмурого середньовіччя та­ємничого і до наших часів Сходу, якби не сонет людини світлої порівняно з попе­редньою доби Відродження — Шекспіра. У славнозвісному 66-му сонеті читаємо:

Я кличу смерть — дивитися набридло

На жебри і приниження чеснот,

На безтурботне і вельможне бидло,

На правоту, що їй затисли рот,

На честь фальшиву, на дівочу вроду

Поганьблену, на зраду в пишноті,

На правду, що підлоті навдогоду

В бруд обертає почуття святі,

І на мистецтво під п’ятою влади,

І на талант під наглядом шпика,

І на порядність, що безбожно краде,

І на добро, що в зла за служника!

(Переклад Д. Павличка)

І ось після цього — знайомство з крихіткою Цахесом, який є продовжувачем освітянської діяльності князя Пафнутія, що перетворила країну на суспільство са- мовдоволених, неосвічених, бездуховних людей, в середовищі яких відбуваються такі самі речі, про які з гіркотою писали і Гафіз, і Шекспір.

У князівстві Керепес знецінюються таланти, знання, моральні якості, навіть любов. Можна з повним правом схарактеризувати і Моша Терпіна, і Цахеса сло­вами Шекспіра — «безтурботне і вельможне бидло», і почуття святі, наприклад кохання, вони перетворюють на «бруд». Чи не брудними називаються стосун­ки, побудовані на корисливих міркуваннях? Саме такі мали б скластися у Канді- ди та Цахеса. У цьому князівстві, говорячи словами Гафіза, «немає жодного, хто б не тонув у злі». Обдарованому «божественним талантом» Бальтазару «судилися печалі та жалі». «Зате невігласи… щодня купаються у золоті ‘й сріблі». Ці слова, безумовно, про Цахеса та його прихильників. Бальтазару, як і ліричному герою шекспірівського сонета, «дивитися набридло» на все, що відбувається в країні, і він починає боротьбу проти зла, уособленням якого є улюбленець світу — Цахес.

Отже, Цахес живе і процвітає. Чому ж так несправедливо влаштований світ? У «Крихітці Цахесі…» зроблено декілька припущень про джерела виникнен­ня Цінноберів. Це влада грошей, людське божевілля, різні прояви чарівних сил. Кожне з них залишається недоведеною гіпотезою. Романтичне щастя, за Гофма­ном, — лише казка, фікція, поетична фантазія. Цахеси існуватимуть доти, доки суспільство буде нікчемним, вульгарним, неосвіченим і негуманним. Доки люди шукатимуть у бездарності талант, в абсолютній тупості — мудрість, у недолюдку — «окрасу суспільства», Цахеси народжуватимуться, Цахеси будуть процвітати і ни- шити усе розумне й людяне. Отже, все залежить від нас самих.

Гофман не був байдужим спостерігачем, а дотепно критикував ті антилюдські явища, з якими стикався щодня. Він показав, що протистояти ницому бездухов­ному існуванню потрібно, і тоді і для безкорисливої творчої людини відкриють­ся можливості для розвитку.