Проблеми кохання і щастя у трагедії. Ця трагедія належить до раннього періоду творчості Шекспіра. Саме тоді у його п’єсах з’являються поетичні образи людей, прекрасних зовні і душею, повних життєвих сил у прагненні здобути особисте щастя.

Події п’єси відбуваються у італійському місті Верона, хоча проблематика твору пов’язана із тогочасною англійською дійсністю. Давня родова ворожнеча знатних сімей — Монтеккі і Капулетті — стає на перешкоді щастю двох молодих людей, Ромео і Джульєтти. які покохали один одного. П’єса стверджує, що важливим є не походження, а осо

бистість людини, викриваючи тим феодальні пережитки. Дізнавшись, то той, кого вона покохала, ворог її родини, Джульєтта говорить:

Та що ім’я? Назви хоч як троянду.

Не зміниться в ній аромат солодкий!

Любов за власним вибором протистоїть середньовічному шлюбу із  розрахунком та штовхає Ромео і Джульєтту, людей уже доби Відродження, на героїчні вчинки. Їхнє кохання не знає меж, у п’єсі це почуття оспіване з великою поетичною силою.

Шекспір — чудовий знавець людських характерів. Ромео і Джульєтта — ше підлітки, їхня вдача формується, і драматург показує ці зміни під впливом кохання і пережитого. Так само, як Джульєтту кохання перетворює на самостійну і героїчну жінку, так і Ромео мужніє, пізнавши справжню силу почуттів.

Дуже привабливими у п’єсі є образи Меркуціо та монаха Лоренцо. Меркуціо — справжня людина Відродження, шо уособлює радість буття, творчу фантазію і гострий розум. Лоренцо — філософ, вчений, книжник, помічник закоханих. Доповнює цю галерею образів князь Векала, правитель Верони, мудрий і справедливий.