Проблема морального вибору у повістях В. Бикова. Повісті В. Бикова набули великої популярності передусім через яскраво виражений Гуманістичний чинник. Кожен із сюжетів письменника так чи інакше подає історію людини у межовій ситуації, коли вона стоїть перед екзистенціальним вибором: життя чи смерть. Разом із тим цей вибір завжди пов’язаний з іншим — безчестям і честю. Не дуже легкий вибір, якщо ще й оцінювати його з сьогоднішніх позицій, коли щось наче незрозуміле, щось видається не таким, як тоді. Та хіба втрачено нині головні орієнтири — моральні? Адже саме вони завжди визначають вибір людини. Саме так показано ситуацію у повісті «Сотников». У Сотникова вибору не було, або, скоріше, він був лише один: конче важливо переконати німців і поліцаїв у тому, що Дьомчиха ні в чому не винна. Він відчував важку провину за те, що невчасно закашляв, видавши тим самим місце їх перебування. Йому було відчайдушно жать цієї жінки, шо не зважилася прогнати його, пораненого й хворого.

Та зовсім інші думки опанували Рибака: вижити самому за будь-яку ціну, навіть якщо для цього треба оббрехати старого старосту Петра. Навіть якщо за його життя буде заплачено ше й життям дівчинки Басі, яку ховав у себе Петро. Навіть якшо для цього треба буде вибити стільця з-під ніг свого товариша Сотникова, на шию якого вже надіта петля. Саме такою є ціна нікчемного життя зрадника. Чому нікчемного? Сотников замислювався над цим, він навіть в останню хвилину подумав, шо, мабуть, чогось недобрав Рибак, хоч і був наче хорошим партизаном. Тепер він серед тих, що їх «Гітлер звільнив від совісті, людяності й навіть елементарної житейської моралі, від того їхня звірина сила, звичайно, збільшилася». А сам же Сотников був лише людиною: «Він обтяжений багатьма обов’язками перед людьми й країною». І в нього вже не залишилося життя, лише двадцять хвилин, які він витратив на ще одну спробу врятувати Дьомчиху, та даремно. Отож залишилося тільки гідно прийняти смерть. І він це зробив. Бо для нього проблема морального вибору вирішена була вже давно, самою совістю. Цього не розумів Рибак, вмовляючи свііі внутрішній голос тим, що він обов’язково втече, аби тільки залишитися живим. Та лише після страти вчорашніх своїх товаришів по нещастю Рибак раптом відчув: для нього вже немає дороги назад, він переступив назавжди ту межу, шо відділя й порядність від підлості, честь від безчестя. Він зробив крок до смерті моральної. Так завершилася в гой нешасний день задумана бузувірами страта.

Отож автор показав, як багато важить вибір кожної людини для всього світу і для її душі, а не тільки фізичного життя