Про дев’ять небес раю . Подорож до раю увінчала всю незвичайну мандрівку Данте у потойбічному світі. Рай введений автором наостанок, як завершення праведного шляху людини, яка позбулася земних гріхів. Рай від чистилища відділяють дві ріки. Річка Лета знищує пам’ять про вчинені гріхи, а Євноя воскрешає в людині спомини про всі 

її добрі діла. Тріумф церкви на шляху до раю був зображений у вигляді алегоричної процесії, де перед Данте пройшли образи Старого і Нового Заповіту. Потім з’явилася прекрасна і мудра Беатріче. Вона взяла Данте під свою опіку і була упродовж подорожі по небесах раю не лише чудовим гідом, а й мудрим та цікавим співрозмовником. Спершу Беатріче дорікнула Данте, що він «піддався суєті земній» — був невірний Беатріче і як жінці, і як вищій мудрості. Сам Данте був зачарований нею, як вперше при земній зустрічі.

Данте з не меншою майстерністю описує небеса раю, ніж це було у попередніх частинах поеми стосовно кіл пекла чи образів чистилища. Тут і Місяцеве небо, де автора зацікавили плями на Місяці, які народна фантазія передає, як постать Каїна з оберемком хмизу на плечах. Тут і Меркурієве небо, і Венерине небо, де перебували духи велелюбних. Четверте небо — небо Сонця, де перебувають духи вчених, філософів, богословів. На Марсовому небі Данте узрів духи військових. На сьомому, Сатурнівому, небі були духи споглядальників, які вирішують проблему призначення долі наперед. З висоти восьмого, Зоряного, неба поет побачив Землю здалеку як «нікчемну крапку із морів та гір, геть сповнену всю дикощів пихатих». На Зоряному небі Данте і Беатріче спостерігали тріумф Христа, оточеного «яскравим сяйвом дужним».

Подорож небесами раю супроводжується цікавими коментарями, яскравими описами і корисними дискусіями між Данте і Беатріче. Найбільше в усіх дискусіях розглядається питання віри, послаблення впливу церкви на вірян, підтвердження віри не на словах, а на ділі добрими справами.

Нарешті кульмінацією третьої частини є дев’яте, Кристалічне, небо. Потрапивши туди, Данте зіставляє небесну красу й земну потворність як символи духовного і матеріального світів. Гармонія, з якою вибудовано всі дев’ять небесних кіл раю, наштовхує поета на думку про досконалість світу духовного.