Притча про сіяча

Якось вийшов сіяч і посіяв зерно. Одне впало край дороги, мине — на кам’янистий ґрунт, ще одне — в терен, а четверте — в добру землю. Перше зерно було затоптане перехожими, друге засох­ло без вологи, третє було заглушене тереном. І лише те, що впало в добру землю, вродило стократно.

Так само слово Боже: хто його слухає, але не розуміє — слово те краде лукавий; хто слухає, радісно приймає, але кореня в ньому немає — легко спокушається і втрачає слово; а в іншого слово Боже заглушують клопоти віку цього та омана багатства, і воно зостаєть­ся без плоду. І лише той, хто слухає слово і його розуміє, і в щирому та доброму серці береже — це ті самі зерна на добрій землі, що плід приносять, і дають один у сто раз, другий у шістдесят, а той утрид- цятеро.