Притча про блудного сина

В одного чоловіка було два сини. Якось молодший з них попро­сив в батька свою частку майна. Батько віддав йому належне, а той взяв та й усе втратив у далеких краях, живучи марнотратно. А тоді настав голод великий у тім краї, і він став бідувати. І пішов він до одного з мешканців — пасти свиней. Але ніхто не давав йому їжі — навіть отих стручків, що їх їли свині.

Тоді вирішив він піти до батька повинитися. І коли він далеко ще від дому був, батько вгледів його та переповнився жалем. І нака­зав рабам своїм принести кращий одяг, коштовного персня та сан­далі на ноги. Потім велів заколоти теля відгодоване та влаштувати свято з приводу того, що син його був мертвий і ожив, пропав і знай­шовся!

У той час старший син був у полі. І прознавши, з приводу чого влаштоване свято, не схотів входити у хату. Тоді вийшов батько його й став просити його. А той відповів: «Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я… Коли ж син твій вер­нувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване…» І сказав йому батько: «Ти завжди золото, дитино, і все моє то твоє! Веселитись та тішитись треба було, брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!»