ПРИГОДНИЦЬКИЙ РОМАН І. БАГРЯНОГО «ТИГРОЛОВИ». «Нашого цвіту — по всьому світу»,— говорить народне прислів’я. Це про українців. Є їх і по Канадах, і по Австраліях, і по Кубанях та по Сибірах.

У пошуках кращої долі їхали вони й на Далекий Схід, на край землі. А най­частіше потрапляли українці туди не по своїй волі. І все з однієї причи­ни — великої любові до свого рідного краю, бажання жити нормальним людським життям.

Герой роману І. Багряного «Тигролови» Григорій Многогрішний — на­щадок гетьмана запорізького Дем’яна Многогрішного, першого політка­торжанина. Цей мужній юнак, авіатор, що не вчинив жодного злочину, був засуджений органами ОГПУ—НКВД на двадцять п’ять років каторги, провівши перед тим два жахливих роки в катівнях. Не плакав, не про­сився, не обмовляв товаришів. Стійко терпів і поклявся помститися за тисячі замучених і змордованих, за загублений рідний край. Григорій тікає з «ешелону смерті». Неймовірна воля до життя рятує його в дикій тайзі і зводить із сім’єю тигроловів — Сірків, теж запорізьких нащадків. Колись Сірки втекли від злиднів і збудували собі в далекосхідному краї нову, слав­ну та вільну Україну. Ця місцевість, хоч і сувора, але казково багата, треба тільки докласти рук. Працьовитості ж українцям не бракувало ніколи. То й жили в достатку — полювали, ловили рибу та звірів, навіть тигрів, зби­рали гриби та ягоди, копали золото і переборювали труднощі, які послала матінка-природа.

Після революції міцні селянські господарства від утисків перевели­ся, занепали, і люди ховалися у найглухіші закутки тайги, щоб спокійно дожити віку. У родині Сірків Григорія прийняли, як рідного сина — вилі­кували, дали притулок, навчили тайгових премудростей. Хлопець почу­вався, як удома, бо ці українці зберегли усі звичаї, традиції, навіть побут свого краю, були людьми щирими, добрими та мужніми. Багато пригод пережив Григорій, але був щасливий із цими людьми, тут зустрів він своє кохання — Наталку Сірківну, красуню-тигроловку. Та доля зводить його на вузькій стежині з колишнім слідчим, мучителем і жорстоким катом. Григорій його убиває. Залишатися далі в Сірків небезпечно, тому Григорій Многогрішний тікає разом із нареченою у Маньчжурію.

Хоч цей образ дещо й ідеалізований, але прославляє, як сказав літе­ратурознавець Юрій Шерех, «здоров’я, силу, лицарськість і любов до людини та до свого народу». І. Багряний цим твором «стверджує жанр українського пригодницького роману, українського всім своїм духом, усім спрямуванням, усіма ідеями, почуттями, характерами. Цим він говорить нове слово в українському літературному процесі». Автор утверджує пе­ревагу людського, морального над ницим і потворним у представниках і охоронцях тоталітарного режиму, які дбали передусім про власні інтереси і власне благополуччя.