ПРИГОДИ ТОМА СОЙЄРА

Тітка Поллі шукала маленького хлопчика, якого звали Том Сойєр. Він не пішов до школи і тепер ховався десь від покарання. Тітка не любила карати хлопця, але знала, що так треба. Тож, хоча завтра субота, Тома чекає робота: він повинен побілити паркан.

Розділи II—III

Том мав побілити тридцять ярдів дощаного паркана заввишки дев’ять футів! Йому дуже не хотілося працювати у вихідний день. Тож він вигадав спосіб, як перекласти це завдання на інших.

Зробивши вигляд, що займається дуже цікавою і відповідаль­ною справою, він зацікавив інших хлопців. Тепер вони самі става­ли у чергу і просили Тома дати їм побілити. Крім того, пропонували за це різні «коштовності»: паперового змія, павука на мотузці, скельце від пляшки, порожню котушку, грудку крейди, олов’яно­го солдатика тощо.

Том чудово провів час, тішачись безділлям і чималим товари­ством, а паркан був побілений аж у три шари!

Проходячи повз одного з будинків, Том побачив гарну синьооку дівчинку з двома довгими золотистими кісками, в білому платтяч­ку та вишитих панталончиках. З цього часу усі думки хлопця були лише про чарівну незнайомку.

Розділ IV

У неділю Мері, Сід і Том ходили до церкви. Томові це не подоба­лось. Але цього разу він навіть виміняв у хлопців чеки, що давали за вивчені церковні вірші, і вирішив попросити за них Біблію. Усе це він робив лише для того, щоб його помітила незнайома красуня.

Розділ V

Щоб якось розважитися, Том випустив у церкві жука, чим при­вабив якогось пуделя. Собака став бавитися із жуком і майже зірвав службу.

Розділ VI

Том дуже не любив понеділок, бо попереду був тиждень каторги у школі. Та, коли вже не вдавалося уникнути занять, то він вигаду­вав різні забавки, щоб не нудьгувати на уроках. За це часто був би­тий різками.

Розділ VII

Том запропонував Беккі заручитися. Дівчинка погодилася, і вони навіть поцілувалися. Та потім хлопчик проговорився, що вже був «заручений» з Емі Лоренс, чим дуже образив Беккі. Дівчина ще довго сумувала.

Розділ VIII

Том блукав по лісу. Йому було сумно. Потім він уявив, що зна­ходиться у Шервудському лісі. Асам він — славетний Робін Гуд. Зустрівши свого приятеля, Джо Гарпера, запропонував йому грати­ся з ним. Повертаючись додому, хлопці дуже шкодували, що нема більш розбійників, і розмірковували, чим би могла відшкодувати цю втрату новочасна цивілізація. Кожен твердив, що радніше став би на рік розбійником у Шервудському лісі, ніж довіку президен­том Сполучених Штатів.

Розділи IX—X

Коли усі в домі лягли спати, Том вистрибнув з вікна і побіг туди, де його вже чекав Гекльберрі Фіни. Хлопці подалися до старовин­ного кладовища. Вони розмірковували, чи чують мерці їхні розмо­ви, коли почулися чиїсь голоси.

Хлопці стали свідками вбивства: до лісу прийшли лікар, Маф Портер та індіанець Джо. Коли між ними зав’язалася бійка, Джо вбив лікаря ножем, а Портера вдарив так, що той знепритомнів.

Налякані хлопці ледве втекли.

Розділ XI

Наступного дня містечко дізналося про вбивство лікаря. Поруч із тілом було знайдено ніж Мафа Портера. Тому його одразу було
звинувачено у вбивстві. Маф потрапив до в’язниці. А хлопці, які бачили, як все сталося насправді, не могли порушити своєї клятви і розповісти, що насправді вбив лікаря індіанець Джо.

Том щодня або через день, вибравши слушну хвилину, ходив до заґратованого віконця в’язниці й нишком передавав «убивці» еякі- такі гостинці, що їх випадало десь роздобути. Ті дарунки чимало полегшували Томові душевні гризоти.

Розділи ХІІ-ХІІІ

Беккі кілька днів не ходила до школи, і Том ходив дуже сум­ний. Його нічого не цікавило, він навіть забув про свої витівки. Тітка Поллі була дуже схвильована.

Коли ж нарешті дівчина з’явилася у школі, хлопець від радості почав стрибати та усіляко привертати її увагу. Беккі, здавалося, нічого не помічала. Врешті вона зауважила, що Том тільки і вміє, що викаблучуватися, і думає, що це цікаво. Ці слова дуже образили і засмутили хлопця. Тоді Том вирішив утекти і стати піратом. До нього приєдналися Джо Гарпер і Гекльберрі Фіни. Через деякий час хлопці збудували пліт, узяли деякі припаси і відчалили від берега.

Розділи ХІУ-ХУІІІ

Хлопці зупинилися на острові і влаштували табір. їжа в них закінчилася, і друзі харчувалися тим, що знаходили навкруги. Од­нак, ніхто не хотів повертатися додому. Час проводили у веселих пустощах та цікавих розмовах.

Тим часом у містечку було сумно — усі вважали, що хлопці по­тонули.

Навіть коли усі мешканці зібрались у церкві, розмова йшла про зниклих дітей, а також про те, що чекає на небіжчиків після смерті.

Аж раптом перед очима здивованої пастви з’явилися троє хлопців. Тут вже було і сліз, і радості, і стусанів!

Наступного дня усі були з хлопцями лагідні та розмовляли про те, що було за їхньої відсутності.

Розділи ХІХ-ХХ
Один з учнів порвав підручник. Беккі бачила це. Але вона боя­лась, що її покарають за те, що вона підглядала за іншими. Тоді Том узяв провину на себе і сказав, що це зробив він. Беккі сказала, що він дуже благородний. Тепер, певно, вони помиряться! Том був дуже щасливий.
Розділ XXI

Наближалися канікули. Учитель, і завжди суворий, став іще суворішим і прискіпливішим, бо хотів, щоб його учні добре відзна­чилися в «підсумковий день».

У цей самий день школярі вирішили помститися і влаштували гарну виставу, яка приховано висміювала вчителя. Том теж брав участь у виставі.

Розділи ХХІІ-ХХІУ

Канікули виявилися досить нудними. Рідкі розваги не прино­сили задоволення. Беккі поїхала до свого рідного містечка, а отже у Тома зникла остання розрада. До того ж, хлопець захворів на кір.

Нарешті містечко сколихнулось: у суді починалося слухання справи про вбивство лікаря. Том і Гек пам’ятали про свою клятву. Але все-таки їм довелося давати свідчення. Том розповів усе, що бачив. Після цього індіанець раптово вискочив з вікна і втік.

Том став місцевим героєм і дуже пишався. Але у місці нароста­ла тривога — за злочинця була призначена винагорода, але він досі був на волі.

Розділи ХХУ-ХХУІІІ

У Тома виникло нестерпне бажання відшукати заритий у зем­лю скарб. Він покликав із собою Гека. Хлопці кілька разів почина­ли копати у різних місцях, але кожного разу їх чекало розчаруван­ня. Нарешті вирішили шукати скарб у покинутому будинку з привидами.

Уночі хлопці прийшли до старого будинку. Але те, що вони там побачили, перевершило усі сподівання. Гроші там дійсно були — їх ховав саме індіанець Джо. Та, говорячи про скарб, Джо казав своїм напарникам, що йдеться не лише про гроші, але й про помсту. Том був наляканий — чи не йому збирається помститися індіанець?

Розділи ХХІХ-ХХХІІ

Сім’я судді Тетчера повернулася до містечка. Том і Беккі виру­шили на прогулянку за місто. Вони блукали темними переходами печери, оглядаючи вже знайомі їм дива, і не помітили, як опинили­ся зовсім одні у глибині печери — біля дуже великого озера. Діти не знали, куди йти далі — вони заблукали.

Далі почалися важкі часи, дні, а, може, й тижні, як їм здавало­ся, блукання темними коридорами печери. Беккі була зовсім виснажена. Том намагався якось розрадити її, але в нього нічого не виходило.

Нарешті Том залишив знесилену Беккі біля джерела, а сам по­дався обстежувати численні коридори печери. І нарешті в одному з них знайшов вихід.

У містечку всі були стурбовані зникненням Тома і Беккі. їх шукали і не знаходили. І вже втратили надію. Коли місто облетіла новина — діти знайшлися.

Та на мешканців чекала приголомшлива новина — Том роз­повів, що бачив у печері індіанця Джо. Він натрапив на нього, коли блукав коридорами.

Розділи ХХХІІІ-ХХХІV

Індіанця Джо дійсно знайшли у печері, але на той час він вже помер з голоду.

Том сказав Геку, що гроші — у печері. І вони подалися на пошу­ки скарбу. По дорозі Том запропонував товаришу оселитися у пе­чері і брати у полон людей. А потім вимагати за них викуп.

Та їхні плани зруйнував містер Джонс, який побачив хлопців і відвів їх додому.

Вдова Дуглас оголосила, що хоче взяти Гека до себе в дім і по­дбати про його виховання, а коли матиме вільні кошти, допоможе йому розпочати скромне діло. На це Том мовив, що Гек і без того багатий. І вивалив на стіл купу золотих монет. Гроші полічили. Там було трохи більше як дванадцять тисяч доларів. Половина належа­ла Геку.

Розділ XXXV

Хлопці стали дуже поважними особами у місті.

Удова Дуглас поклала Гекові гроші в банк під відсотки, а суддя Тетчер зробив те саме з Томовою половиною.

Багатство і щире сприяння вдови Дуглас прилучили Гека до пристойного товариства. Три тижні він мужньо зносив це, та одно­го чудового дня зник.

Том знайшов його, і хлопці домовилися скласти присягу: завж­ди стояти один за одного.