Я часто аналізую вчинки моїх однолітків. їхні дії нерідко ображають. Наприклад, пригадую недавній випадок, коли мій однокласник кинув петарду, яку підпалив, під ноги дівчини. Це був у нього такий жарт. Альона дивом не постраждала — вона встигла відскочити на безпечну відстань і почула регіт. Здавалося, хлопці мали б осудити хулігана, а виходить, вони його підтримали.І тільки випадковий перехожий зробив хлопцю зауваження, попередивши, що не варто грати петардами і що ігри з петардами закінчуються майже завжди травмами, іноді страшними. Це я навів приклад поганого вчинку. А є серед моїх однолітків хлопчики та дівчатка, які роблять добро, люблять прекрасне і не соромляться показати, на що вони здатні.

Нещодавно на шкільному парламенті виступив представник шостих класів з пропозицією щодо так званого творчого звіту. Інші активісти його щиро підтримали.

Через деякий час вся школа була свідком такої події.

У паралелі — чотири шостих класи, і кожен із них приготував експозицію, присвячену «своїй» порі року. У завдання нашого класу входило розповісти через малюнки, колажі, фотографії і вірші про зиму. Допомагали нам і батьки. Ми самімалювали і фотографували, вірші складали теж самі, але зверталися і до бібліотеки, щоб підібрати твір потрібної тематики. З фотографіями проблем не було. в кожного в сімейному фотоальбомі є знімки, які свідчать про те, Як люди люблять зиму.

Інші класи приготували своє — хто про літо, хто — про осінь,- хто — про весну, було неймовірно красиво, всі були у захваті. Переможців вирішили не визначати: нимн були всі, хто брав участь у цій цікавій, але нелегкій роботі. Так чи інакше Ми доторкнулися до прекрасного.

По-перше, свій вільний час ми присвятили творчості.Прекрасне завжди поруч із нами.  А творча людина не скоїть зла, не кине заради забавки петарду під ноги іншої людини.

І по друге, підготовка до експозиції з’єднала і нас, і з батьками теж, бо ми залучили їх безпосередньо до свого шкільного життя.

По-третє, ми виявили таланти. А найголовніше — виграли не тільки учасники, але й глядачі. Адже подивилася експозицію вся школа.

Я хочу вірити в те, що той, хто побачив прекрасне або «створив» його своїми руками, не стане топтати клумбу з квітами, кидати сміття будь-де, виношувати плани помсти, і взагалі, не здатний до дурниць.

Так було реалізовано те, про що йшла мова на шкільному парламенті.