«Повість минулих літ» — це перший літопис, який дійшов до наших днів. Він проливає світло на історію нашого народу від найдавніших часів і до часів Нестора Літописця — автора цього твору. Починається літопис з біблійної історії про всесвітній потоп і про те, як троє Ноєвих синів, що врятувалися, розподілили між собою землю. У творі підкреслено, що брати заприсяглися «не переступати нікому братній жереб, жити кожному у своїй частині…» Далі автор розповідає, як розсе­лялися слов’янські племена, як вони називалися, як Святий Андрій, брат апосто­ла Петра, благословив місце, де опісля виник Київ.

Нестор Літописець говорить про історію життя трьох братів — Кия, Щека і Хорива та сестри їхньої Либіді. Автор спростовує думку про те, що Кий був пере­візником, і висловлює припущення, що старший брат був князем, адже він «ходив до царя грецького, і той приймав його з великою шанобою та почестями». Нестор розповідає про звичаї і закони слов’янських племен, про їхній «норов і побут», про ігрища, танці, вірування, війни та мирні угоди. Особливу увагу Нестор приді­ляє історії виникнення Русі. Він докладно описує життя руських князів, пише про їхні походи, про хрещення русичів. Із літопису ми дізнаємося про смерть князя Олега від свого коня, про помсту княгині Ольги древлянам, котрі вбили її чоло­віка князя Ігоря. Ця розумна і мужня жінка перехитрила самого грецького царя Костянтина, який хотів одружитися з нею, щоб разом царювати. Але Ольга ска­зала, що вона язичниця, а тому має спочатку охреститися. Цар погодився стати хрещеним батьком, а після хрещення Ольга слушно заявила, що тепер Костянтин за християнськими законами не, може стати її чоловіком. Цар здивувався, як лег­ко Ользі вдалося його перехитрити, «і дав їй дарів багато, золота, срібла, шовку і посуду дорогого. І відпустив її цар, назвавши своєю дочкою». Далі Цестор розпо­відає про сина Ольги, князя Святослава, який усе життя провів у походах. Він ні­коли не брав шатрів, спав на землі, підклавши під голову сідло, завжди поперед­жав ворогів: «Іду на ви», не спокушався на щедрі дари.

Літописець із болем пише про братовбивчі війни між руськими князями. Яро- полк убив брата Олега, 980 року новгородський князь Володимир за допомогою зрадливого воєводи Ярополка Блуда убив брата, а сам став жити з його дружиною. Нестор засуджує князя за його поганську віру в ідолів і вивищує з-поміж інших за мудре рішення стати християнином і охрестити Русь.

Нестор докладно описує, як Святополк після смерті князя Володимира захо­пив владу в Києві і наказав убити своїх братів Бориса і Гліба. Почувши про такий злочин, Ярослав, який князював у Новгороді, зібрав дружину, помстився Свято- полку Окаянному за смерть братів і багато десятиліть так князював у Києві, що народ назвав його Мудрим. Літописець славить князя за те, що він об’єднав Русь, припинив міжусобиці, поширював християнство, будував церкви, відкривав шко­ли, а перед смертю заповів своїм синам жити в любові між собою. Але «звів ди­явол чвари між братами Ярославичами», а половці, користуючись цим, нападали на руські землі, і «стояв плач великий на нашій землі». Багато лиха зазнала Русь від князів, які не виконували заповідей своїх дідів і батьків. Саме за це картає їх Нестор Літописець і славить тих, хто захищав рідну землю, хто приносив їй славу, хто робив Київську Русь могутньою європейською державою.