Портрет ваганта, зроблений ним самим. Усім добре відомо, що найбільше про авторів можна дізнатися саме з їхніх тво­рів. Читаючи поезію вагантів, можна намалювати їхній портрет. Виглядали ваган­ти приблизно так:

І не мрій про чоботи,

Тішся постолами.

(«Орден вагантів», переклад М. Борецького)

Одяг продірявлений

На менї, недужім.

(«Бідний студент», переклад М. Борецького)

Перше, що вони повідомляють про себе, це те, що вони мандрівники-бродяги. Просто блукачі, що «потерпають від життєвої бурі». Але вони це сприймають як норму життя. «Йдіть у світ безкрай!» їхні життєві переконання у тому, що щас­тя не у багатстві:

Мати дві одежини

В ордені негоже:

Хто тут одягається,

Мов якийсь вельможа…

(«Орден вагантів», переклад М. Борецького)

Вони оптимісти, хоча розуміють, що доля їм готує багато випробувань:

До страждань народжений

Плентаюсь світами.

(«Бідний студент», переклад М. Борецького)

І про кращу доленьку Не втрачаю мрії,

Бо, бува, за лихом йдуть Радісні події.

(«Орден вагантів», переклад М. Борецького)

У них є головне — молодість, яка дає можливість насолодитися життям:

До забав жадібними

Бути не вагаймося! …

Юні нерозважливій

Личить веселитися!

Хай же душу веселить

Молодість грайлива!

(«Безтурботна пісня», переклад М. Борецького)

Якщо людина хоче стати вагантом, в неї має бути чиста душа і добре серце, вона має бути милосердною і байдужою до багатства:

У житті поводьтеся Тільки бездоганно! …

Милосердя любимо І добра дорогу…

Згиньте люди скнаристі,

Скупарі захланні!

(«Орден вагантів», переклад М. Борецького)

Ваганти вільні у виборі друзів, завжди готові допомогти:

В орден ми приймаємо…

З Швабії, з Італії

Та країн слов’янських.

Обіцяєм кожному Нашу допомогу.

Вони прагнуть чесності в людських стосунках:

Щоб нечесних гудити,

Чесних восхваляти,

Чесно від цапів овець

Чесних відділяти.

(«Орден вагантів», переклад М. Борецького)

Ставлення до навчання дуже яскраво відбилося у вірші «Безтурботна пісня» («Геть книжки виснажливі»), перший рядок якого вже достатньо красномовний:

Кинь книжки, бо пролетить Час, немов на крилах.

Геть книжки виснажливі!

Годі нам учитися!

Юні нерозважливій

Личить веселитися!

А до знань на схилі віку

Можна причаститися!

(«Безтурботна пісня», переклад М. Борецького)

Ставлення вагантів до церкви було критичним:

Вам не личить знатися

З клиріком захланним.

Що ні з ким не ділиться,

Що з нутром поганим.

(«Орден вагантів», переклад М. Борецького)

Ваганти навчалися і мандрували, співали пісень. Таке в них було життя. Проте як мандрівне життя, так і вільнолюбні вірші були, мабуть, лише спробою уявити себе вільним від суворих заборон і правил того часу, прояв бунтівної натури мо­лодої людини. Цим пояснюється і перевага в ліриці вагантів любовної теми. Лю­бовна лірика вагантів часто відзначається зухвалістю і бешкетництвом, що також притаманні молоді.

Усі твори вагантів були дуже музикальними, вони, як вважають дослідники, виконувалися під музику, хоча мелодії не збереглися до наших днів.