Порівняльна характеристика образу Мазепи. Тавро зрадника українського народу, інші форми дискредитації гетьмана ро­сійським царем Петром І і церквою сформували загалом негативний образ Івана

Мазепи, який ліг в основу багатьох історичних праць істориків Російської імперії. Одна з них стала основою пушкінської поеми «Полтава», в якій гетьмана зобра­жено злочинцем і зрадником.

Причиною упередженого зображення Пушкіним Мазепи став патріотизм по­ста, його прагнення Зображувати історичні постаті «точь-в-точь как в истории». Захоплення Пушкіна під час створення поеми «Полтава» постаттю Петра І визна­чило протиставлення йому постаті Мазепи, який став антиподом царя-патріота.

Пушкін вважав, шо тільки історія дає справжню оцінку подіям і особистостям. Залишається в історії той, чия діяльність спрямована на благо батьківщини, тобто Росії. Мазепу він вважав зразком служіння власним корисним інтересам.

У поемі Байрона Мазепа — романтичний герой, людина сильних пристрастей і моїугнього характеру, що не суперечить оцінці Пушкіна. Поет, незважаючи на негативне ставлення до українського гетьмана, показав видатну особистість, яка мала здібності харизматичного’лідера, здатного визначити мету, накреслити шля­хи її виконання і здійснення.

Байрон змальовує дві події з життя головного героя: поразка війська Карла, у складі якого перебуває Мазепа, та події часів молодості, пов’язані з помстою чо­ловіка коханої жінки. В обох епізодах Мазепа яскравий, незвичний, гордий, са­мотній, трагічний, бунтар і вигнанець. У Байрона ця постать викликає захоплен­ня, у Пушкіна — засудження.

У Байрона герой здатний порушити закони суспільства, в якому живе (зустрі­чається з заміжньою жінкою), що призводить до трагічних наслідків для нього. У Пушкіна порушенням законів суспільства є зрада, яка також призводить до тра­гічних наслідків, але не тільки для Мазепи.

Герой Байрона бореться за життя через ревнощі зрадженого чоловіка: він прив’язаний до спини коня, який несеться галопом на тлі екзотичної для євро­пейця української природи. У Пушкіна боротьба за життя Мазепи пов’язана з по­літичними умовами, більш небезпечними і трагічними для героя.

Обидва письменники внесли у зображення героя щось особисте: для Пушкіна, патріота Росії, цей герой був зразком злодія, ворога держави, а Байрон побачив в історії про Мазепу певні аналогії з власним життям, бо, перебуваючи в Італії, він закохався і таємно зустрічався з юною дружиною шістдесятирічного графа Гвіччі- олі, яку, як і коханку Мазепи, звали Терезою.

У сучасному літературознавстві ця поема трактується як твір, що започаткував «міф Мазепи», котрий згодом поширився у численних інтерпретаціях. Відомо, що з ним був знайомий і Пушкін.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що обидва поети зображують непере­січну особистість. Але для Пушкіна велич цього героя — велич злодія, для Байро­на цей герой —зразок романтичного бунтаря, який викликає захоплення.