Погляд на спадщину доби Відродження крізь призму століть. Західноєвропейське Відродження першим зуміло відтворити людину і реаль­ність, в якій вона жила, з позиції вже нового естетичного ідеалу, концентруючи увагу, з одного боку, на її індивідуальності та неповторності, розглядаючи людину як унікальний результат натхненної роботи природи і Бога, з іншого боку — ро­зуміючи, що реальна людина часто настільки недосконала, що мистецтво мусить створювати образ людини, об’єднуючи окремі риси в єдине ціле.

В історії людства і культури доба Відродження посідає дуже важливе місце. Це був час напруженої духовної діяльності, гострої ідейної боротьби. Від часів класичної давнини ще ніколи такою мірою не виявлялося прагнення людини до знань, творчості, ще ніколи не з’являлося майже одночасно так багато яскравих і видатних талантів — мислителів, художників, письменників, скульпторів, архітек­торів тощо. Саме в цю добу створено безліч величних творів мистецтва, які ви­значили головний напрям всього культурного розвитку людства. Секрет безсмер­тя цих творів — в їхній ідеї гуманізму, яка була одухотворена вірою у творчі сили людини, її розум. В пошуках ідеалу митці зверталися до минулого, в якому саме антична культура виявилася найбільш близькою до їхніх прагнень. Хоча митці створювали багато картин, поем, віршів тощо на релігійну тематику, в образах Бі­блії вони бачили поетичне втілення накопиченого людством досвіду. Давні хрис­тиянські міфи наповнювалися новим змістом.

Мистецтво Відродження поставило собі за мету дати уявлення про будову сві­ту. Новим було те, що уявлення про божество і небесні сили вже не трактувалися як таємниця, яка лякає. Головним у мистецтві Відродження була віра в людину.

За наших часів, коли людство втратило духовні орієнтири, віру у свої сили, а отже — й майбутнє, потрібно звернутися до митців Відродження, які здатні не лише повернути цю віру, а й надихнути на створення нових життєствердних мис­тецьких творів, які допоможуть сучасній людині піднестися над буденністю.