Погляд на поета й поезію у віршах Евгена Маланюка. Тема поета і поезії та їх ролі в суспільстві — одна з вічних. Адже погляд на цю проблему визначає напрям роботи поета, смисл його творчих пошуків. Отож і Є .Маланюк не обминув цієї теми. Зважаючи на традицію — погляди Шевченка, Франка, П.. Куліша, Лесі Українки, — він бачив головне, що об’єднувало всіх: поезія не може бути приватним заняттям, вона є громадською справою. Навіть більше — поезія мата служити загальнонаціональній ідеї:

Як в нації вождя нема,

Тоді вожді її — поети!

Отже, роль поета у суспільстві видавалася Є. Маланюку неоціненною. Тому, розпочинаючи шлях поета, він звертається (з молитвою) до Бога у вірші “Молитва”

Твоїм бичем мене вчини,

Щоб басаманувати душі,

Щоб захитать і знову зрушить

Смертельний чар дичавини.

Своїм обов’язком пост вважає звертання до історичної пам’яті народу, ніж пробудити громадянську свідомість і совість патріота. Творчість поета, вважац Є. Маланюк, має бути джерелом енергії нації, що робить можливим її рух уперед,

Поет — мотор! Поет — турбіна!

Поет — механік людських мас,

Динамомайстер, будівничий,

Повстань майбутнього сурмач,

Що конструює День над Ніччю.

Однак поезія — це й потаємний світ людської душі, поезія зрозуміла й ціннії тим, що знаходить відлуння в серцях читачів. Поет є невільником свого талан ту, бо всі свої почуття, увагу, пам’ять, інтелект робить фактом поезії, матеріалом для неї:

…Так навчились ми все обертати у вірші —

Краєвиди і муки, епоху і мить.

Про роль поета й поезії Є. Маланюк писав у віршах «Аrs роегіса», «Напис на книзі віршів», «Зерову» та інших. Поет вважав, що доба лірики, кохання, ніжності і квітів минула, щойно почулися перші розриви гармат. Отож не трепетні емоції мають бути предметом зображення, а тверда переконаність у нездоланності народу, здатності досягти історично важливої мети — власної держави:

Не жар ліричних малярій,

Не платонічні очі Музи, —

Скінчився вік наш, кустарі,

Під рокоти космічних музик!

Поезія Є. Маланюка має громадянську, національно зорієнтовану спрямованість. проте є в ній і глибоко ліричні, інтимні твори, що свідчать про його тонку, раниму натуру.