Розкриваючи секрети поетичної творчості, І. Я. Франко підкреслював: «Поезія мусить користати з тих образів, нагромаджених уже в самій скарбівні мови, тим більше, що вони вже поетичні самі собою. І ось ми бачимо їх живцем у народних піснях».

Поетика народної пісні. Пісенне слово в характерних поетичних образах передає і узагальнює людський досвід.

Мові української народної пісні властиві особлива поетичність, м’який ліризм. «Яких тільки відозмін не мають пісні народні — окраса нашої поезії». Тут і пісні ліричні, і епічні, і історичні, і весільні, і трудові, і баладні, і жартівливі.,. Годі вже й говорити про музичне багатство народної поезії української, про такі її засоби художнього змалювання, як народнопоетичні паралелелізми, глибокі й точні порівняння, яскраві епітети… добірні слова живої народної мови.

Кожний із жанрів народної пісні характеризується особливим словником. Так, наприклад, назви дій, пов’язаних зі звичним заняттям людей — орати, плести, сіяти, вибирати, — містять веснянки: Вам новини принесу,

Зеленеє літечко, літечко,

Й хрещатий барвіночок, барвіночок,

Старим дідам сіяння, сіяння,

Чоловікам орання, орання,

Молодицям гречку жать, гречку жать,

Вам, молодим, погулять, погулять.

Народна пісня використовує такі лексичні паралелі, як художній засіб стилістичної градації — нагнітання, виділення певного компонента значення:

Поливайте шляхи,

Щоб не курилися…

Замітайте тую доріженьку,

Щоб не пилилася.

Порівняння дівчини із зіронькою в народній пісні набуває форми пластичного зорового образу. Традиційна формула — зірка сходить, освітлює поле — протиставляється іншій картині — чорна хмара поступає. Контраст картин природи показує зміст людських стосунків.

Ой зійди, зійди, ти, зіронько вечірняя;

Ой вийди, вийди, дівчинонько моя вірная,

Рада б зірка зійти — чорна хмара та й наступає,

Рада б дівка вийти, та й матуся не пускає.

Показовим для народнопісенного стилю є часто вживані короткі формі порівнянь типу: усочок, як колосочок, брівоньки чорні, як шнурочок та ін.

Оченьки, як тернок, брівонькі, як шнурок,

Личенько, хоч малюй, устонька, хоч цілуй.

Характерною ознакою народнопісенного словника є велика кількість слів із суфіксами емоційної оцінки із здрібніло-пестли-вим значенням: перепілонька, ячмененько, долиночка, сніданняч-ко, калинонька та ін.

Така лексика інтимізує пісенне мовлення:

Насажала бондарчиків у чотири мови,

Ой там сидить бондарець, обручечки струже.

А я тобі, бондаречку,

Ще й дорого заплачу.

«Здрібніло-пестливі форми — типова ознака народнопісенних звертань до дівчини, хлопця, матері, батька, до всього, що оточувало людину і в чому вона хотіла бачити тільки добре й ніжне ставлення: дружбоньку, матінко, зятеньку, чумаченьку, серденько, дівчинонько, горличко та ін. Отже, через поетичний народнопісенний словник пізнаються коріння тієї культури, яка дала початок художньому стилю літературної мови. Для проникнення в природу художньо-образної мови багато дає ознайомлення з народнопісенною культурою» (С. Єрмоленко).