Поетичне слово славетного прозаїка. Пантелеймон Куліш відомий передусім як прозаїк, засновник жанру історичного роману в українській літературі. Але перу цього автора належить і чималий поетичний доробок. Особливу увагу привертають твори, які ввійшли до збірки “Хуторна поезія”: “До кобзи” і “Рідне слово”. Назва збірки “Хуторна поезія” є образною: Куліш наголошує на тому, що вірші, вміщені в збірці, написані саме народною мовою. До того ж звертає на себе увагу чітке протиставлення “хутір — місто”, що його вклав автор у назву збірки. Зауважимо, що твори “До кобзи” і “Рідна мова” мають епіграфи з поезій Тараса Шевченка, відповідно, перший:

Кругом тіснота і неволя.

Народ закований мовчить.

і другий:

Я на сторожі коло їх

Поставлю слово.

Ці епіграфи важливі для розуміння ідейного змісту поетичних творів Пантелеймона Куліша.

Кобза — це алегоричний образ, який уособлює власне поезію. На думку автора, роль поетичного слова полягає в тому, щоб “вороги німіли”, а земляки не спали та єдналися в “рідну сім’ю”. Адже царат — це холодна і довга зима, яка охопила Україну:

Гей, хто на сум благородний багатий,

Сходьтеся мовчки до рідної хати,

Та посідаймо на голих лавах,

Та посумуймо по мертвих братах.

Куліш не дає порад, він лише наголошує на тому, що тільки поезія здатна допомогти українцям подолати задушливу атмосферу царату:

Кобзо! Ти наша одрада єдина…

Поки із мертвих воскресне Вкраїна.

Інший вірш зі збірки “Хуторна поезія” таврує “перевертнів гетьманів”, які “продавали за маєтки волю”. У ньому Куліш наголошує на тому, що обов’язок кожного українця — берегти і плекати рідну мову, адже “судити Україну рідне слово буде”. В Україні було чимало гнобителів — своїх і чужих, у минулому і в сучасному. Єдність і братерство — те, що допоможе українцям здобути самостійність:

Схаменуться, стрепенуться

Стуманілі люде:

Рідне слово, рідний розум, —

Рідна й правда буде.

На думку Куліша, майбутнє України саме за єднанням представників різних верств суспільства. Дійсно, і багатий, і бідний є й залишаються українцями, отже, ніщо, окрім облудної різниці між “холопами” й “панами”, не заважає їм поважати один одного. Поет висловлює власну точку зору з неабияким пафосом. Ми розуміємо, що Куліш мав на це право. Щирий патріотизм і глибока віра в майбутнє української держави роблять Пантелеймона Куліша одним з найвидат-ніших українських поетів XIX століття.