Поет-символіст Поль Верлен і його вплив на українську поезію. Поля Верлена вважають яскравою особистістю доби декадансу у Франції і представником символізму у французькій поезії. Він був визнаним майстром у цьому напрямку, хоча й не був ні фундатором, ні лідером символізму. Він був майстром і великим поетом. А цього достатньо, щоб його читали й перечитувані й сьогодні. Хіба не малює наша уява химерний і загадковий світ, коли звучать осі. ці рядки Поля Верлена

Твоя душа — витворний краєвид,

Яким проходять з піснею і грою

Чарівні маски, радісні на вид

Та сповнені таємною журою.

Як відомо, декаданс і в житті, і в мистецтві позначився настроями приреченості, індивідуалізму, містики, безнадії, відчуженості від життя, обстоюванням «мистецтва для мистецтва». Яскравим прикладом символічної поезії є вірш Вер-лена «Сентиментальна розмова»:

В старім саду серед нічної мли

Дві постаті непевнії пройшли.

Дві напівтіні, напівпривиди — наче подих минулого, містичне переміщення у часі. Вони ведуть між собою тиху розмову про далеке минуле, про кохання, яке вже давно відцвіло і напівзабулося. Той діалог дивний і скоріше символічний. Він складається із натяків, коротких утаємничених фраз, риторичних питань:

— Ти згадуєш, як ми колись любились?

— Навіщо вам ті згадки знадобились?

— Чи бачиш ти й тепер мене вві сні? Чи рвешся серцем ти до мене? — Ні.

Старий сад, тиха зимова ніч і дві постаті з величезним багажем спогадів. Але ділитися ними зовсім не обов’язково. Іноді мовчання красномовніше, ніж тисяча слів.

Свого часу Поля Верлена коронували на «принца поетів». Це було найвищим визнанням його майстерності з боку поетів-однодумців. «Принц поетів» і справді міг здивувати своїми несподіваними образами і містикою. Перебуваючи за ґратами, він написав свої найкращі поезії, навіть чутливіші і майстерніші від тих, котрі були присвячені його нареченій.

Головний мотив поезії ув’язнення — сум і меланхолія, нетривале забуття і печаль. Ці вірші за своєю витонченістю нагадують полотна імпресіоністів. На мою думку, поетові вдавалося поєднувати музику, живопис і слово. Інколи, читаючи поезію Верлена, дивуєшся, що перед тобою: живописне полотно, чарівний ноктюрн чи поетично довершений вірш? Але хочеться все це не роз’єднувати, а нажати одним словом — імпресіонізм:

В тім сяєві, урочім і сумнім,

Пташки не переснять своїх фантазій,

А водограї видивом струнким

Між мармурів ридають у екстазі.

В Україні теж було чимало послідовників поезії символізму. Так, поет Микола Вороний часто вдавався до поетичного реквізиту символістів, дбаючи на-симперед про розширення версифікаційних можливостей українського вірша та шіиедення його на європейські і світові обшири. 1901 року у відозві та у листах до українських письменників М. Вороний просив надсилати для задуманого ним альманаху твори, в яких «було б хоч трішки філософії» і основна увага зверталася «виключно на естетичний бік видання», щоб наблизити його «хоч почасти до новітніх течій». «…Хочемо уникати творів грубо-реалістичних з щоденного житті”, «реалізм вважаю складовою частиною штуки, а не її цілістю», — зауважував М Вороний.

Поетичною творчістю Верлена захоплювалися І.

Франко та Леся Українка. Вірші його українською мовою перекладали відомі поети.

: