ПОБРАТИМСТВО В ОПОВІДАННІ . Творчий доробок видатного українського прозаїка XIX століття Юрія Федьковича складається близько із шістдесяти творів — по­вістей, новел, оповідань, у яких він талановито показує життя про­стих селян Буковини.

Для творів цього письменника характерне зображення нещасли­вого кохання та його наслідків, а також змалювання тяжкої жовнір­ської долі, яка не дає героям вирватися з остогидлої казарми. Трохи чи не единим прозовим твором Юрія Федьковича із щасливим фіналом є повість «Три як рідні брати».

Головним героем повісті е Іван Шовканюк, який змушений іти на «службу, де терпить муштру та побої. Аж ось парубок отримує листа з дому: помирає його брат Онуфрій і просить приїхати. Та неможливо відпроситися в капітана додому, й сумні думки обсідають бідного Івана. «Піду та втоплюсь», — думає він і раптом чує, як словак Бая просить відпустити Шовканюка у відпустку, натомість же він відслу­жить зайвий рік. Капітан довго не йняв віри та врешті-решт погодив­ся: надто добрим воякою був Бая. Його вчинок був продиктований бажанням допомогти, щирим співчуттям до знедоленого Івана.

Та не швидко дістався головний герой рідної домівки, бо трохи не замерз по дорозі, а врятував його від смерті німець Тоній Тайвер, принісши закоцюбле тіло до себе додому та відходивши його. Шов­канюк розуміє, що вже друга людина рятує його за останні кілька днів, і переповнений вдячності до Тонія. Затьмарює радість тільки те, що не встиг він побачити брата живим.

Не скінчилися на цьому Іванові нещастя. Тільки-но почав госпо­дарювати, як помирає старенька мати, а далі й він тяжко занеду­жав. Працювати він не в силах, тож сільська влада описує його майно. Від гірких думок, від розпачу, від ганьби Шовканюка вряту­вав Яків Нестерюк: односелець пішов відпрацьовувати належне замість головного героя, причому працює не лише в лісі, але й на господарстві і друга, і власному. Розуміємо, важко Якову, та він не кидає товариша в біді, не допускає, щоб той залишився голим і босим.

Безумовно, така вірність ідеалам дружби, таке самозречення трьох чоловіків заради товариша отримали визнання та глибоке почуття вдячності з боку Івана. Він дуже любить своїх друзів, віддає сестру Олену за Тонія, Марію — за Якова, сам же одружується з його сестрою Катериною. Отже, усі троє породичались і стали жити в добробуті та в радості:

«Такий-то вже тривок між нами любий та милий! І ґрунти має­мо, і худобу, і пасіку… А з Тонієм та з Яковом жиємо собі, як ті рідні браття, — сказано: три як рідні брати». Відчуваємо, що таким щасливим існуванням друзі винагороджені долею за порядність, доброту, чуйність.

Таким чином, мотив щирого побратимства червоною ниткою тягнеться крізь усю сюжетну канву повісті Юрія Федьковича. Цей мотив присутній у багатьох казках, легендах, думах та баладах на­шого народу, що свідчить: у системі духовних цінностей українців одне з місць займає прагнення допомогти ближньому, прийти на допомогу в скрутну хвилину. Цей одвічний моральний закон і спо­відують герої твору «Три як рідні брати».