ПО ДОРОЗІ В КАЗКУ

Чимало труднощів зазнає многостраждальний народ. Знущан­ня влади, репресії, навіть вбивства ні в чому не винних людей, І поруч з цим — злидні, голод, хвороби. І ніхто не може опиратися цьому лиху. Жорстокість людей не знає меж.

Втім знаходиться поміж них людина, яка не тільки вірить у світле й щасливе майбутнє життя, але й мріє його знайти. Цей чо­ловік бачить свою омріяну країну — Країну Казку — і хоче не лише сам потрапити до неї, а й вивести весь народ. Герой веде людей за собою, веде у світлі часи та щасливу країну загального щастя, де немає голоду й холоду, де люди добре ставляться одне до одного і живуть у статку.

Вони йдуть дуже довго, долаючи на своєму шляху безліч пере­шкод, та, коли втративши рівновагу духу та зневірившись на мить у своїх силах, ватажок падає, свавільна юрба закидає його камінням і повертає назад — у ліс, на болото — перед самою брамою сонячної Казки. Люди обурені. Вони звинувачують у всіх своїх стражданнях того, хтб вів їх до щасливого життя.

Герой, не витримавши мордувань, помирає, але перед смертю йому усе-таки щастить побачити з узлісся країну своєї мрії. У цю мить до нього підходить Хлопчик, мешканець Казки. Він пояснює герою, що Казка — не для всіх, а тільки для обраних. Ті, хто так жорстоко знущався зі свого проводиря, не мають надії потрапити туди. Доки людина буде залишатися жорстокою й темною, доти вона не зможе відшукати шлях до Країни Казки. Отже, герой всти­гає довідатись про досяжність мети, але трагізм цієї заключної сце­ни в тому, що його слабкого голосу вже ніхто не чує…