ПЛАНЕТНИК

Молодий агроном приїхав працювати в село Вербівці. Він став жити на квартирі Олени Булиги, старої бабусі, яка самотньо жила в цьому селі.

<…> Теплими травневими вечорами Олена Булига зосереджено й помірковано оповідала мені легенду про Планетника, оповиту ча­рами давніх часів… <…>

Це був малий хлопчик, який «прилетів з вирію казки на свій берег». Дуже полюбляв він щось сіяти, ріс серед тварин і природи. Навесні вирішило маля посадити нарцис. Одного разу хлопець по­мітив, що нарцис розцвів у нього в долоні.

Мати доручила маленькому герою пасти гусей. Одного дня пішов рясний дощ. Хвилюючись за квітку, хлопець прибіг до грядок, але запізнився. Нарцис від граду зламався. Від гніву став він проти хмари. І вона відступила.

Тільки і мужній малюк захворів. Мати понесла його до ворож­ки. Викочуючи яйцем хворобу, знахарка здивувалася.

<…> — Краса безборонна і беззахисна у світі, а тобі її утверджу­вати… Іди… — сказала. <…>

Навіть знахарка стала на коліна перед хлопцем. Мати не зрозу­міла цього, але після цих відвідин син одужав.

Став хлопець чередником громадської худоби. І все в нього лад­но виходить: «Корови напасені, телята і вівці не губляться, їх не крадуть вовки».

<…> В його душі живуть всесвітні тривоги — великий страх, але ще більша цікавість і боязка, невтомима жадоба пізнання. <…>

Дивуючись красою лісу й квітів, малий чередник вирішив за­лишити цю красу в серці. І тут з’явився дід Капуш — «той, що си­дить у бузині й править світом». Він розповів, що хлопець призна­чений йому в учні, буде «людським чередником» і повинен з’являтися по свисту. Спочатку вони шукали корінь пір року, потім вивчали зоряне небо.

« Народжений для краси, міг бачити її скільки завгодно й де зав­годно».

Наступної зустрічі Капуш навчав за зеленою книгою — землею. Він учив, що всі вийшли із зерна, людина й земля у тісному зв’яз­ку, «найвища радість людини — орати й сіяти».

Ще дід розповів про добрих і злих духів: Лісовиків, Польовика, Водяника, русалок.

«Земля — найпривітніша людська домівка, — стверджував Ка- нуш. Учив дід розрізняти зілля, любити й терпіти. Порадив сіяти цієї весни рано, а далі вчитися самому здогадуватися, бо один раз залишилося їм побачитися.

Люди сміялися над Планетником, коли той рано сіяв. Але в травні не було дощів. Хто пізно посіяв, у того нічого не виросло. На­ступної весни, спостерігаючи за природою, юнак вирішив пізніше сіяти, ніж інші люди. І знов у нього все зазеленіло. Від заздрощів почали парубка звинувачувати у зв’язку з нечистою силою.

Влітку пішли дощі із градом і побили всі поля. Розлютився юнак. Раптом востаннє з’явився дід Капуш.

<…> — Учись перемагати самого себе, поборювати слабкість і бути хоробрим. <…>

Дід проказував, що юнак — людина.Українська література

« Кожна людина — з кореня добра і зла ». Він учив жити для са­мовдосконалення, прагнути краси, волі та єдності із природою.

<…> — Шукай пізнання у трьох коренях — у землі, з якої піднявся, у небі, до якого прагнеш, і у самому собі, у своїй душі. <…>

У кінці зустрічі юнак зізнався, що хоче осідлати хмару — стати Планетником. Дід Капуш порадив спробувати.

Почалися випробування. Під час довгої спеки юнак піднявся на гору й викликав дощову хмару. І накликав-таки дощ. Хтось із лю­дей підгледів і розповів, що він — Планетник. Хлопець почав ліку­вати людей і тварин, прищеплювати дерева. Люди повторювали за ним, коли завчасно сіяти. «Хліборобство — його святе ремесло». Пішли врожайні роки.

Планетник мріяв осідлати хмару й вирішив зробити повітряну кулю. Купив льняне полотно, у печері пошив мішок, просмолив його.

Одного неврожайного року люди просили юнака викликати дощ. Він це зробив. Але люди почали звинувачувати його, що знається із нечистою силою.

Пан і піп вирішили його спалити.

Закували й посадили в холодну, «прив’язали до спини дві свіч­ки».

Мати впала на землю і раптом побачила нарцис.

<…> І вона почула голос.

— Бери мене, сторожа поснула, перед тобою відчиняться двері холодної, йди і випусти сина. <…>

Вночі з’явилося велике вогнище, задзвонили дзвони. Мати бла­гословила Планетника у путь до хмар.

А люди шукали Планетника, але не знайшли.