Пізнай себе. Гортаючи сторінки нещодавно придбаної книжечки, натрапляю на заголовок «Пізнай себе». Який дивний заклик! Що б це могло означати? Це Григорій Савич Сковорода, трактат «Алфавіт, або Буквар світу».

Це великий філософ розмірковує над глибинами людської душі, закликає всіх до пошуку себе в самому собі.

Чи актуальне це питання зараз, у двадцять першому столітті? Чи актуальне воно для мене, учня сучасної школи? Над цим слід замислитись.

Юність — це вік, коли людина, на мою думку, робить одне з найвеличніших своїх відкриттів — відкриває саму себе. Коли ж, як не зараз? Відкриття і пізнання самої себе — найпрекрасніше, що може відчути людина. У цих пошуках глибокий зміст: кожен може розкрити свої реальні, досі не знані можливості. Щоб виявити і використати їх, треба пізнати себе, тобто вивчити й оцінити. Це дасть змогу «вибудувати» себе для життя на багато років уперед.

Це актуальні питання сучасного життя, оскільки людині необхідна не лише оцінка себе самої з позицій людського ідеалу, а й прагнення до нього. Всі знають, що дітям і молодим людям притаманна віра в ідеальне, романтична відданість винятковому. Це, безперечно, заважає реальній оцінці своєї діяльності і пізнанню самого себе. Та чи замислюємося ми, що виняткове й надзвичайне народжується у звичайних людей? Людей, які побачили себе зсередини, заглибилися у сутність свого єства, пізнали себе.

Ми знаємо, що від народження і до останніх днів своїх людина так чи інакше розв’язує безліч завдань, які ставить перед нею життя, намагаючись здійснити мрію: навчитися керувати собою, своєю долею.

А для цього, як вчить нас досвід попередніх поколінь, слід озброїтися сучасними знаннями про розвиток особистості, подивитися у своє серце, спитати у себе про свої потреби, бажання, зрозуміти, чого хоче наша душа, до чого прагне найбільше.

І, віднайшовши відповіді на всі ці питання, гадаю, ми відчуємо спокій у своїй душі, радість від того, що нарешті знаємо самого себе.